Структурувати просто та легко: як розділяти дохід за правилом «50-30-20»

Не потрібно рахувати складні відсотки для того, аби уже зараз почати розподіляти власний бюджет. Якщо ви початківець та хочете управляти особистими фінансами та почати заощаджувати, спробуйте правило «50-30-20» для ведення бюджету. 

Згідно з цим правилом, ви розподіляєте «чистий дохід» за місяць на три категорії: потреби, бажання та заощадження. Цей простий поділ підійде для вас, якщо ви хочете швидко та просто почати управляти персональним бюджетом без складнощів. 

Читайте також

Дрібні витрати як головний ворог вашого бюджету: як та навіщо за ними слідкувати

Цей метод у 2005 році описала професорка права у сфері банкрутства, а зараз — сенаторка США Елізабет Воррен разом зі своєю дочкою Амелією у книзі «All Your Worth: The Ultimate Lifetime Money Plan». А у 2012 правило «50-30-20» популяризував стартап LearnVest, очолюваний Алексою фон Тобель. 

Правило «50-30-20»

Правило «50-30-20»

Як воно працює?

Спершу встановлюється цифра вашого місячного доходу з вирахуванням податків. Сукупний дохід розділяєте на три категорії:

  • 50% — потреби
  • 30% — бажання
  • 20% — заощадження

Наприклад, ваш чистий дохід у місяць 一 15 тисяч грн. Замість того, щоб рахувати відсотки, можна просто помножити на коефіцієнти «50-30-20» та отримати цифру для кожної категорії: 

  • 15 тисяч грн × 0,5 = 7,5 тисячі грн покриють базові потреби
  • 15 тисяч грн × 0,3 = 4,5 тисячі грн покриють витрати «для душі»
  • 15 тисяч грн × 0,2 = 3 тисячі грн залишаються на заощадження

Важливо чітко виокремити різницю між потребами та бажаннями. Можна легко сплутати необхідний мінімум із додатковими витратами «для себе».

Як відрізнити «потреби» та «бажання»?

Структура правила «50-30-20»: потреби, бажання, заощадження

Потреби — 50%

На них у вашому бюджеті за правилом «50-30-20» виділятиметься 50% 一 це обов’язкові витрати на забезпечення життя. Ви однозначно повинні заплатити за це, де б ви не були та що б ви не робили.

Найчастіше це їжа, комунальні послуги, транспорт, оренда або іпотека, техобслуговування автомобіля. Також до потреб відносяться ваше здоров’я, догляд за дітьми та інші життєво необхідні речі. Сюди також входять обов’язкові виплати кредитів та боргів.

Бажання — 30%

На них за правилом «50-30-20» виділятиметься 30% вашого місячного бюджету. Це не обов’язково товари розкоші 一 це дрібниці, які роблять життя приємнішим та комфортнішим, але без яких можна жити.

У кожної людини буде власний перелік. Наприклад, підписка на Netflix, театр, обіди в кафе чи ресторанах, кава з собою, шопінг, розваги, дорожчий абонемент у спортзал, алкоголь, таксі.

Заощадження — 20%

Після того, як ви розділили ваш дохід між «потребами» та «бажаннями», відкладайте 20% на заощадження або виплату боргів. З виплатою боргів усе зрозуміло, але ці гроші можуть також стати додатковими виплатами кредитів після того, як ви виплатили обов’язкові.

Після виплат боргів, «заощадження» стають дійсно вашими заощадженнями. Вони можуть бути виплатами у фонд швидкої фінансової допомоги, депозит або на власний пенсійний рахунок.

Як їх відрізнити?

Потреби та забаганки різні залежно від стилю життя та професії. Наприклад, для роботи у вас є потреба в автомобілі. Але є вибір між економнішим варіантом та люксовим. Економне авто буде потребою, а люксове — забаганкою.

Дорожчий та швидкісний інтернет життєво необхідний, якщо ви фрілансер чи фрілансерка. Обід в ресторані — забаганка, на відміну від їжі з собою. У вас може бути потреба в музиці, але преміум підписка Youtube чи Spotify 一 це додаткова опція.

Вам може бути потрібне нове пальто, адже старе уже зносилося перед початком сезону. Але якщо ви купуєте додаткове нове пальто — це уже забаганка.

Як почати їх виокремлювати?

Можна помилково класифікувати додаткову витрату як життєво необхідну та витрачати більше. Наприклад, платити за таксі, тому що це «необхідно», замість того, щоб виходити з дому раніше та їздити на громадському транспорті.
Можна помилково класифікувати додаткову витрату як життєво необхідну та витрачати більше. Наприклад, платити за таксі, тому що це «необхідно», замість того, щоб виходити з дому раніше та їздити на громадському транспорті.

Можете зробити список усіх ваших витрат та розділити їх на «потреби» та «бажання». Так ви побачите ваш необхідний мінімум та додаткові витрати, які роблять ваше життя приємнішим.

Ось приклад списку потреб та забаганок за вересень людини-фрілансера, яка живе одна із чистим доходом 15 тисяч грн:

  • 3000 грн йдуть на їжу, а 900 грн в місяць — на транспорт. 150 грн фрілансер сплачує за домашній інтернет для роботи, 150 грн — за мобільний тариф. До «потреб» також відносяться комунальні послуги — 900 грн, а ще й податки за ФОП фрілансера: 1300 грн — ЄП та 1100 грн — ЄСВ.
  • 4500 грн підуть на забаганки, бажання, витрати «для душі», а вже 3000 грн йдуть на заощадження. Останнє може йти на погашення боргів або поповнення фонду швидкої фінансової допомоги.

Як розраховувати «50-30-20» з нефіксованим доходом?

Розділяти бюджет нескладно, якщо ви отримуєте фіксований дохід за місяць. Але самозайняті люди мають нефіксований дохід. У цьому випадку можна використовувати цифру бюджету за місяць із вирахуванням податків та витрат для забезпечення вашої роботи. Наприклад, без ремонту ноутбука чи передплати продуктів Adobe фрілансер не зможе працювати.

Людям з нефіксованим доходом можна також порахувати середній дохід — бюджет за минулий рік поділити на 12 місяців. Тоді розділяти кошти за правилом «50-30-20» варто на базі цифри середнього доходу в місяць. 

Які є недоліки правила «50-30-20»?

Правило «50-30-20» найкраще підходить для початківців, які взагалі не розділяли свій бюджет раніше. Однак, воно неідеальне 一 розділяти витрати чітко по відсотках можна не завжди.

Недолік 1. Дохід важко структурувати чітко

Так, у вас може йти 75% — на потреби, 5% — на забаганки та 20% — на заощадження. Через складні економічні умови, бюджет може розподілятися тільки на потреби та заощадження.

Правило «50-30-20» досліджує проєкт Fifty Thirty Twenty. На основі статистики доходів та калькулятора витрат громадян США, яку зібрав американський дослідницький центр «Інститут економічної політики» та американська компанія ADP, можна побачити неможливість структурувати дохід чітко.

На сайті є три різні бюджети: неодруженого чоловіка з Чикаго, мами з дитиною із Філадельфії та одруженої пари з двома дітьми із Бойзе, штату Охайо. У двох випадках структурування доходу на три категорії виходить нечітке, а у мами із дитиною це взагалі неможливо. 

Недолік 2. Можливість «промахнутися» з категорією витрат

Інший недолік правила «50-30-20» 一 широкі категорії витрат, яких всього три. Через це можна записати зайвого у різні категорії. Це правило не звільняє вас від обов’язку щоденно слідкувати за грошима, аби дрібні витрати вас не обтяжували. 

Так можна помилково класифікувати додаткову витрату як життєво необхідну та витрачати більше. Наприклад, платити за таксі, тому що це «необхідно», замість того, щоб виходити з дому раніше та їздити на громадському транспорті.

Недолік 3. 20% може бути недостатньо для заощаджень

Правило «50-30-20» залишає меншу кількість доходу для заощаджень. Звісно, якщо у вас невеликий борг або кредит, або ви тільки починаєте заощаджувати, 20% може бути достатньо. Але якщо у вас великий борг чи ви хочете заощаджувати більше, краще вести бюджет «вручну».

Під час «ручного» керування бюджетом ви самі слідкуєте за витратами та визначаєте суми заощаджень від доходу. Так, наприклад, деякі люди можуть відмовитися від зайвих витрат. Тоді 50% їх доходу будуть покривати потреби, в 50% йтимуть на заощадження, що скоротить час до цілі у 2,5 рази.

Чому варто почати з правила «50-30-20»?

Воно добре підходить для створення звички ведення бюджету, вчасної сплати боргів та створення заощаджень. Алгоритм простий і зрозумілий, хоча може мати свої особливості залежно від доходу та стилю життя.

З правилом «50-30-20» ви точно будете свідоміше ставитися до грошей, ніж без нього. Воно допоможе бачити, де ви витрачаєте більше, ніж потрібно. 

Якщо у цій системі вам бракує структури, є інші альтернативи: бюджетування у додатках, системи «бюджету у конвертах» або «бюджету з нульовою базою». Ви також завжди можете придумати свою унікальну систему керування персональними фінансами.