Можливо, ваші батьки казали рахувати кожну копійку, та мало хто може справді втілити цю метафору. Пропонуємо альтернативну тактику — нульове бюджетування. Суть його проста: ви отримуєте дохід, віднімаєте від нього усі заплановані витрати та отримаєте нуль у результаті. Жодних боргів чи непродуманих витрат, які будуть шкодити вашому бюджету.   

Нульове бюджетування (zero-based budget) перекочувало у персональні фінанси із корпоративного бюджетування. У 1970-х Пітер Пайр написав статтю про новий метод обліку фінансів організації у Harvard Business Review та став «батьком» ідеї.

В чому відмінність нульового бюджетування?

Існує традиційний метод обліку коштів компанії: є загальний план витрат та доходів на місяць. Він використовується як «база», яка видозмінюється щомісяця, залежно від цілей компанії. Наприклад, зменшити бюджет на обслуговування офісу на 20%, на 10% збільшити бюджет на рекламу та маркетинг, тощо. 

У нульовому бюджетуванні, показники минулих місяців не беруться до уваги. Не беруть до уваги й «базу», в якій можуть бути статі неефективних витрат. Аби обгрунтувати кожну витрату та використовувати кошти ефективно, компанія неначе рахує кожен бюджет на місяць «з нуля».

Хто використовує нульове бюджетування?

Згідно з аналізом компанії Deloitte, у Європі та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні такий метод використовує 7-16% компаній, а у Сполучених Штатах — приблизно 16% компаній. Автори дослідження також пишуть про зниження популярності системи. Хоча таке ведення бюджету дозволяє кожного разу аналізувати фінанси бізнесу «свіжим поглядом», воно також створює чимало бюрократії та перевантажує персонал додатковими розрахунками. 

У корпоративних фінансах нульове бюджетування стає менш популярним, але, перекочувавши у персональні фінанси, цей метод допоможе свідомо ставитися до своїх грошей. У такій системі можна адаптовувати бюджет під ваші фінансові цілі без прив’язки до шаблонів і почати відкладати стільки, скільки захочете.

В Україні може здатися, що це стандартна система «ручного» управління персональними фінансами. Усе наче звучить просто: враховуй усі доходи, слідкуй за видатками та не витрачай більше. Спеціальну назву нульове бюджетування отримало в Америці.

Річ у тому, що в США популярна проблема боргу — американці регулярно беруть споживчі кредити, надмірно витрачають кошти кредитною карткою та мають зобов’язання по іпотеці\оренді або по кредитам за навчання. Нульове бюджетування допомагає вчасно віддати старі борги, не взяти нових і слідкувати за обігом особистих коштів. 

Ці завдання стоять не лише перед американцями, а і перед будь-ким, хто отримує дохід. 

Як керувати фінансами у нульовому бюджетуванні?

Нульове бюджетування зводиться до двох правил: 

  1. Розраховуйте свій бюджет так, аби доходи мінус видатки дорівнювали нулю в кінці місяця.
  2. Кожна гривня повинна виконувати свою функцію.

По-перше, вам потрібна точна цифра вашого чистого доходу за місяць. Це легко, якщо ви найманий працівник і робота — основне джерело доходу. Якщо є інші доходи — з підробітку, фрілансу, бізнесу чи інше — теж врахуйте їх. Найголовніше, аби ви знали точну цифру вашого загального прибутку за місяць, із вирахуванням податків. 

Тепер зробіть перелік усіх ваших витрат за місяць. Їх можна групувати по категоріям: наприклад, до «розваг» включити як їжу в закладах, так і походи в кіно. Або можете виділити якусь категорію окремо, якщо ви кіноман\ка, наприклад. Перелік категорій витрат у кожного індивідуальний. 

Майже у всіх є обов’язкові категорії витрат: продукти, комуналка, транспорт, інтернет, телефон. Часто додається оренда чи іпотека, витрати на автомобіль чи податки. Витрати можна написати за конкретний місяць, а можна спробувати зробити список усіх витрат за рік та завчасно відкладати на нерегулярну, але серйозну витрату — наприклад, чистка у стоматолога раз ні рік. 

Наприклад, ви отримуєте зарплату на основному місці роботи – 15 тисяч грн за місяць, а на фрілансі додатково заробляєте — 5 тисяч. Загальну суму доходів у 20 тисяч грн ви ділите на ті статті витрат, які плануєте зробити.

Припустимо, 8 тисяч покриють ваші основні потреби:

  • 3 500 — їжа;
  • 1 300 — єдиний податок (для ФОП 3 групи);
  • 1 100 — ЄСВ;
  • 900 — транспорт;
  • 900 — комуналка;
  • 150 — інтернет;
  • 150 — телефон.

Решту — 12 тисяч ви розділяєте на додаткові цілі: 

  • 5 000 — одяг;
  • 3 000 — їжа в закладах і їжа з доставкою;
  • 1 000 — кіно\книги та підписка на стримінгові сервіси;
  • 3 000 — без призначення.

Тепер порівняйте два списки: число доходів та усі витрати. Найголовніше — це дотримуватися першого правила: доходи мінус видатки повинні дорівнювати нулю.

Що в результаті?

Якщо ви зробили нульове бюджетування та написали список усіх своїх витрат, а він більший за доходи — перегляньте категорії ще раз. Розставте пріоритети. Можливо, якусь статтю видатків потрібно скоротити або прибрати. А можливо, у вас будуть додаткові важливі потреби, на які потрібно шукати доходу. Наприклад, це може бути майбутня покупка квартири.

Нульове бюджетування дозволить вам проаналізувати, скільки ви витрачаєте та чи співмірні доходи із видатками взагалі. Наприклад, у цьому списку видатків можуть ще бути витрати на алкоголь, які будуть вам у мінус. Або витрати на термінове таксі. Якщо у список витрат перевищує ваш дохід — ви витрачаєте більше запланованого і це потім може загнати вас у борги. Ці борги потім будуть додатковою статтею видатків, витягуючи із вашого гаманця останні заощадження.

Що робити із «зайвими» грошима?

У нашому прикладі витрат також є пункт «3000 грн без призначення». Припустімо, у вас є зайві кошти й ви поки не вирішили, куди їх витрачати. Можна просто так це залишити, але ви знову ризикуєте витрачати несвідомо та цю суму можна витратити «на вітер». Тут на допомогу приходить друге правило нульового бюджетування: кожна гривня повинна виконувати свою функцію. 

Ви точно повинні знати, куди піде кожна гривня з цих 3 тисяч. Чи буде це оплата за таксі? Або їжа в закладах? Або заощадження на згадану нову квартиру? Кожна людина може обрати свою опцію. Важливо, щоб у цієї суми була своя ціль і ви будете знати напевне, куди її витратите.

Що мені дасть нульове бюджетування?

Нульове бюджетування за таким принципом потрібно вести кожного місяця, адже кожного місяця у вашому житті можуть бути різні обставини. Якщо сьогодні спокійно, через якийсь час може бути термінова поїздка до родичів, або застуда. Усі ці обставини також потребують коштів. Плануючи для кожного місяця окремо, ви редагуєте бюджетний план під конкретні обставини. Кожного місяця ви оновлюєте бюджетний план, обґрунтовуєте витрати та контролюєте їх. 

Окрім загального бюджету, для контролю витрат буде корисно вести облік дрібних повсякденних витрат. Адже вони з’їдають ваш бюджет непомітно і потім стають кругленькою сумою в кінці місяця. Цю суму ви теж можете врахувати та вирішити її долю: скорочувати та контролювати повсякденні витрати чи не змінювати їх і тільки враховувати у місячний бюджет. 

Нульове бюджетування може спершу здатися легким — просто записуєш увесь рух коштів і контролюєш їх, без складних відсотків і систем. Але спершу може бути складно і планування відбиратиме більше зусиль і часу. Це і потрібно для формування звички — і тільки так ви навчитеся планувати свої фінанси. 

Трохи згодом ви зможете оцінити, підходить вам система, чи ні. Якщо ні — ви завжди можете спробувати метод 50-30-20 чи метод бюджету у конвертах.