Стабільність у кризовий час: що показав річний звіт Нацбанку

Трохи більше ніж тиждень тому було опубліковано річний звіт Національного банку. Хоча для експертів результати НБУ у 2020 — не новина, для суспільства це привід оглянутися назад та підсумовувати роботу регулятора.

Минулого року відзначити є що: у 2020-му дії Нацбанку допомогли пережити економічну кризу та невизначеність, стримати інфляцію. Окрім того, регулятор почав регулювати небанківський ринок. Більше для економіки можуть зробити тільки реформи.

«Український капітал» наводить основні показові моменти із річного звіту НБУ та пояснює, як вони спрацювали.

Стабілізація на фоні турбулентності

Серед ряду макроекономічних явищ, торік найбільш помітним стало зниження облікової ставки: у 2020 вона знизилася з 13,5% до 6%. Це найнижчий рівень за історію незалежної України. Показник інфляції за підсумками 2020 знизився до цільового рівня 5%, попри кризу. Попри економічну невизначеність таке стрімке зниження облікової ставки було покликано, щоб пожвавити відновлення економіки під час пандемії. 

На фоні суттєвих виплат по зовнішньому боргу, регулятор також зміг похвалитись рекордними резервами за останні 8 років: у 2020 вони становили 29,1 млрд доларів. 

Комерційні банки: політ нормальний

Попри кризу, регулятор загалом послабив регулювання та нагляд: пом’якшив вимоги до оцінки кредитного ризику, відтермінував формування буферів капіталу, збільшив час для подання та оприлюднення фінансової звітності, тимчасово зупинив проведення виїзних перевірок та стрес-тестування банків. 

У НБУ відмітили, що вперше під час кризи населення не забирало кошти з банків, навіть навпаки: на 26,5% зросли гривневі депозити, на 0,6% — валютні вклади. На 35% зріс обсяг депозитів бізнесу. Найпопулярнішими були вклади на вимогу.

Не погіршилася через кризу і якість кредитного портфеля банків. На кінець 2020 частка непрацюючих кредитів у системі загалом знизилася на 7,4 в. п. – з 48 до 41%.

Що стосується стрес-тестів, то його провели тільки для державних банків. Хоча комерційні банки зараз виглядають міцними, окремі експерти вважають, що стрес-тестування все-таки можна було провести.

«На відміну від загального регулювання, яке може вимагати фізичної комунікації та присутності в банках, стрес-тестування можна провести віддалено», — каже Євген Дубогриз із CASE Україна.

Пандемія – привід для вливання ліквідності

Хоча пандемія не мала суттєвого впливу на банківський сектор, Нацбанк впровадив ряд антикризових заходів для банків. Найперший із них – довгострокове рефінансування на 5 років під плаваючу ставку на рівні ключової.

Під час кризової ситуації НБУ оперативно змінив «дизайн» монетарної політики та удвічі збільшив частоту планових тендерів з розміщення депозитних сертифікатів та надання короткострокових кредитів рефінансування. Строк рефінансу продовжили спершу до 30, а потім до 90 днів. Це було створено для того, аби банки змогли швидко закрити касові розриви, раптом виникне така потреба. 

Інший антикризовий інструмент від НБУ — своп процентної ставки. Цей інструмент працює так: сторони створюють угоду, за якою обмінюються процентними ставками – фіксованою проти плаваючої. З одного боку цей інструмент дійсно спростив для ряду суб’єктів доступ до фінансування, з іншого боку лише для окремих, що викликає дискусії серед фахівців.

«НБУ робив це для того, аби знизити ставку на ринку та подовжити ресурс для ринку, як і з інструментом рефінансування банків, включаючи довгострокове рефінансування. Фактично банки таким чином отримали певну фіксовану субсидійовану ставку на рівні, значно нижчому за ринковий.

Для порівняння: ставки по рефінансуванню та по свопу в гривні становили 6.5% в гривні в той час, коли держава залучала. ОВДП торгувались на ринку з дохідністю 8-10-12% в період, коли ситуація вже заспокоїлась на світових ринках. Таким чином, з цим ресурсом банки пішли в просту історію – купівля ОВДП», — пояснює Іван Угляниця, інвестиційний аналітик. 

Це не знизило ставки на ринку через ряд причин: «мертве» кредитування, «мертвий» кредитний мультиплікатор, відсутність ефективного грошового ринку та нерозуміння самими банками, як взагалі працює інструмент свопу. 

«Можна сказати, що це (як і інструмент рефінансування) дозволило певним чином підтримати попит на ОВДП, на фоні суттєвого скорочення попиту з боку іноземних інвесторів. Виникає питання – чи може така політика бути sustainable в державі, системі, де багато інститутів просто відсутні фактично, рефінансування дефіциту бюджету та державного боргу, який іде на споживання та обслуговування того ж самого боргу, тільки зростає, а на фінансування та рефінансування такої політики направляються кошти населення чи підприємств», – додає Іван Угляниця. 

Шляхом такого субсидійованого ресурсу банки отримали невеликий тимчасовий прибуток, а держава тимчасово залатала дірку в бюджеті. Однак, безкоштовних і вічних субсидій не буває, наголошує експерт.

З тимчасового інструменту такі кошти можуть стати постійним інструментом — це приховує небезпеку. До неринкових грошей швидко звикають, а негативні ефекти від них проявляються лише через певний час і за це все одно потрібно буде платити. 

Стара пісня: чи пожвавиться кредитування? 

Дискусійним питанням залишається пожвавлення кредитування. Найпопулярнішим у 2020 НБУ називає іпотечний кредит: іпотека зросла на 11,5%.

Регулятор відмічає, що ріст іпотеки не надто швидкий через причини поза банківською системою — слабкий захист прав кредиторів, брак платоспроможних позичальників та мораторій на стягнення заставки за валютною іпотекою, непрозорість ринку. 

Ставки по кредитам у гривні знижувалися: ставка для нефінансових корпорацій становила у грудні 2019 майже 16%, у другому півріччі 2020 – нижче 10%. У грудні 2020 року ставка за новими короткостроковими гривневими кредитами бізнесу коливалася близько 8% річних, довгостроковими – близько 13%, кажуть в НБУ. 

Втім майбутнє кредитування багато в чому залежить від дій Уряду та верховенства права. НБУ свою частину роботи для пожвавлення кредитування виконав.

Життя після закону про «спліт»

Окрему увагу у звіті приділено нагляду за небанківськими установами згідно з законом про «спліт». Нацбанк почав регулювати цей сектор із 1 липня 2020, але уже активно оновлює застарілу законодавчу базу для нього.

Це стосується правок до законопроєктів «Про страхування», «Про кредитні спілки» і «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Небанківським установам також підготували серію «білих книг», де регулятор прописав бачення їхнього майбутнього регулювання.

За словами регулятора, центральною проблемою небанківського сектору є непрозора структура власності установ. НБУ дав різні назви способам приховати контролерів фінустанов: «футбольні команди», існування номінальних власників, циклічних структур власності, «трастів чи інших подібних правових конструкцій». В найближчому майбутньому правила гри на цьому ринку суттєво зміняться.