Підсумки року: найважливіші політично-економічні події 2020-го в Україні

«Виснажливий», «загублений» та «хаотичний» — такими словами читачі The Washington Post описали 2020 рік. Він був повний подій як в усьому світі, так і в Україні. Пандемія, політична та економічна кризи, гучні кадрові зміни та карантини — в такому режимі пройшов весь останній рік.

Опис подій 2020 року в Україні лише трьома словами чи навіть одним реченням видається непростим завданням. Тому Український капітал вирішив згадати найгучніші та найважливіші події останнього року, які мали найбільший вплив на економіку та фінанси України. 

Початок пандемії

У грудні минулого року в китайських містах відбувалися спалахи захворювань нової коронавірусної хвороби. У перші два місяці епідемія поширювалася всією Азією, а в березні багато захворювань почали фіксувати вже в Європі. Саме тоді, 11 березня ВООЗ назвав ци епідемію пандемією, а світ зрозумів серйозність ситуації.

Всі, навіть найстабільніші економіки світу переживали спад через пандемію коронавірусу. Закриття кордонів, призупинення міжнародної торгівлі та локдауни в більшості країн мали такий негативний вплив на економіку, що деякі аналітики називали ситуацію гіршою за всі економічні кризи з часів другої світової війни.

Через пандемію COVID-19 українська економіка також зазнала падіння. Експерти та організації найчастіше згадують пандемію серед причини політичної та економічної кризи, які тривали в Україні впродовж всього 2020 року. У другому кварталі цього року економічна ситуація «нормалізувалася», але наслідки пандемії Україна відчуватиме ще дуже довго.

Новий глава Офісу Президента

У лютому Офіс президента очолив Андрій Єрмак, який прийшов на цю посаду після Андрія Богдана. Ці події стали одним з найгучніших кадрових рішень Президента Зеленського у 2020 році, а Андрій Єрмак став одним з найбільш обговорюваних політиків країни.

До цього призначення у ЗМІ ширилася інформація про конфлікти в ОП, зростання впливу Єрмака та їх конкуренції з Богданом. Довгий час всі сторони заперечували конфлікт та можливість зміни керівництва ОП. Згодом Зеленський зізнався в інтерв’ю виданню «Інтерфакс-Україна» про існування конфлікту, а згодом Богдан пішов з ОП.

Новий очільник ОП зустрівся з хвилею критики після свого призначення. Його звинувачували у зриві спецоперації в Білорусі, його молодшого брата — в торгівлі держпосадами, а його друга та кума Миколу Тищенка — в створенні різних незаконних схем. Попри все, прихід Єрмака почав серію серйозних змін в українському політикумі.

Відставка уряду Гончарука

Попри переможні реляції наймолодшого прем’єра про те, що інвестори починають довіряти його уряду і країні загалом, промисловість зазнавала падіння, а бюджет ні у 2019 році, ні на початку 2020 не вдавалося виконати. Після оприлюднення «плівки Гончарука», де той засумнівався в економічних навичках Президента, ЗМІ лише відтерміновували час його звільнення.

У березні парламент підтримав звільнення Олексія Гончарука, місце якого зайняв колишній менеджер з ДТЕК Ріната Ахметова Денис Шмигаль. За його призначення проголосували лише «Слуга народу», «За майбутнє», «Довіра» та позафракційні. Відставка прем’єр-міністра призвела до відставки усього Кабінету Міністрів.

З того часу новий уряд Шмигаля намагався втримати економіку. Йому навіть вдалося досягнути меншого падіння економіки, як в більшості країнах, але все одно довіру парламенту Кабмін не зміг отримати, а результати об’єктивно важко оцінити через вплив пандемії. Втім зараз ще залишається невідомим, чи зможе уряд Шмигаля стати довгожителем серед постійних кадрових змін 2020 року.

Початок карантину в Україні

У березні в Україні був оголошений перший карантин. Тоді планували на три тижні закрити заклади освіти, обмежити масові зібрання та авіасполучення. Менше ніж через тиждень були закриті кордони, а через три — коли карантин мав вже бути скасований, уряд продовжив та суттєво посилив карантин.

Тоді заборонено було відвідування зон відпочинку та був введений масковий режим. Також обмежень зазнав бізнес, який був змушений зупинити роботу через урядові обмеження. Такий карантин тривав до травня, коли уряд анонсував адаптивний карантин та дозволив роботу продовольчих ринків.

Якщо населення здебільшого нейтрально ставилося до урядових обмежень, то серед підприємців ставлення до урядових рішень було здебільшого негативним. Більшість підприємців унаслідок карантину втратили свої доходи, а економіка — податки. Тому питання доцільності урядових обмежень в часі часто ставиться під сумнів.

Відкриття ринку землі

У 2001-му році був прийнята тимчасова заборонена купівля-продаж сільськогосподарської землі. Ця тимчасова заборона продовжувалася десяток разів і тривала вже понад 19 років. При цьому фактично тіньовий ринок землі існував у вигляді схем, а велика частина державної землі за час мораторію просто зникла. Зрештою у 2020 році чинна влада взяла курс на запуск ринку землі.

У кінці березня парламент завершив розгляд та схвалив законопроєкт про відкриття ринку землі в Україні. Попри проблеми, надзвичайно велику кількість правок та спротив з різних сторін, ринок сільгоспземлі буде відкритий у другій половині 2021 року для фізосіб з обмеженнями площі, а для юридичних осіб ринок почне працювати з 2024 року.

Після прийняття фракція «Батьківщина» пообіцяла звернутися до Конституційного суду, адже вважала таке рішення неконституційним. Конституційний суд отримав звернення, але навіть по сьогоднішній день не розглядав справу щодо ринку землі. Навіть попри звернення до КС, це рішення виконало одну з умов Міжнародного валютного фонду, що дозволило отримати нову програму.

Квітневі зміни до бюджету

Нова економічна криза, зменшення обсягів міжнародної торгівлі, падіння ділової активності та прибутків компаній — в такій макроекономічній ситуації мав реагувати новий уряд. Невиконання доходної частини бюджету та створення антикоронавірусного фонду потребувало змін до держбюджету.

У квітні парламент ухвалив зміни до державного бюджету на 2020 рік. Доходи були зменшені на майже 120 млрд грн (11%), а видатки — зросли на 82 млрд грн (6%). На створення фонду протидії коронавірусу було виділено 64,67 мільярда гривень, половина з яких пішла на дороги. Але головною особливістю нового держбюджету став його дефіцит.

Дефіцит бюджету збільшився у понад 3 рази, до рекордного значення за останні роки — до 298 млрд гривень. Відповідно, план запозичень також збільшили у 3,5 рази — 297 млрд грн. Це зробило держбюджет максимально залежним від міжнародних фінансових організацій та внутрішніх запозичень. Навіть обговорювалася можливість участі центробанку у фінансуванні бюджету шляхом емісії.

Програма МВФ

Після ухвалення оновленого бюджету співпраця з Міжнародним валютним фондом дійсно стала безальтернативною. Там підтримали зміни до держбюджету та були готові збільшити розмір фінансової підтримки. Проте, заради цього Україна мала виконати низку зобов’язань.

Найважливішими умовами допомоги МВФ було прийняття «антиколомойського закону», який не допускає повернення «ПриватБанку» до минулих власників, та закону про ринок землі. За це МВФ обіцяв скоротити терміни програми при збереженні суми фінансування. У травні ця умова була виконана українською стороною, яка тепер чекала транші МВФ.

У червні МВФ нарешті схвалив програму співпраці з Україною, а в НБУ згодом оголосили про отримання першого траншу на 2,1 млрд доларів. Ця подія створила гарні умови для України, яка змогла залучати кошти від інших МФО. У вересні планувався перегляд програми, але ні тоді, ні взагалі у 2020 році Україна не побачила другого траншу МВФ. 

Найнижча облікова ставка в історії України

У квітні НБУ прийняв несподіване, за мірками монетарної політики минулих років, рішення. Правління НБУ знизило облікову ставку одразу на 2 процентних пункти — до 8%. Це мало б знизити процентні ставки по депозитам та кредитам, але на ринок впливали інші фактори. Тому таке рішення мало б несуттєвий вплив, якби не наступний крок НБУ.

У червні правління НБУ вирішило знизити облікову ставку до 6% — найнижчого рівня за всю історію незалежної України. Таке падіння облікової ставки стало важливим сигналом для банків, здешевило ряд фінансових інструментів та мало підвищити попит на ОВДП.

Такий рівень облікової ставки тримався протягом решти 2020 року. Це допомогло інфляції повернутися до цілі НБУ, а вартість кредитів почала свій повільний рух до однознакового рівня. Навіть майбутні зміни очільника та правління НБУ не похитнуло облікову ставку з її історичного мінімуму.

Зміна голови Нацбанку

На початку липня тодішній очільник НБУ Яків Смолій, який перебував на цій посаді з 2018 року, раптово подав заяву про звільнення. Вже через два дні парламент схвалив його відставку, а Катерина Рожкова стала виконувачем обов’язків голови НБУ.

Це стало наслідком систематичного політичного тиску на НБУ, який, за його словами, унеможливив виконання ним своїх обов’язків. Смолій повідомив про заклики від нардепів, уряду та Президента почати масштабну емісію та друк грошей та встановити зручний для влади курс та інфляцію.

Через два тижні очільником НБУ став Кирило Шевченко. Його підтримав як парламент та МФО, так і ринок. Він обіцяв дотримуватися усталеної монетарної та фіскальної політики НБУ, що і виконав. Облікова ставка, за його керівництва, залишилася без змін та продовжувалася політика інфляційного таргетування. Він швидко зміг змінити свою команду, а зараз йде розробка нової стратегії НБУ.

Бюджетна криза

У листопаді уряд зіткнувся з масштабною кризою ліквідності — не було грошей для фінансування державних видатків. Різні джерела повідомляли, що Державна казначейська служба призупинила фінансування усіх незахищених видатків — видатки на ремонт, реконструкцію, будівництво.

Навіть після того, як збільшення ставок за облігаціями та рекордне залучення коштів врятували уряд від кризи неплатежів наприкінці грудня, бюджет сильно недовиконується. За даними Казначейства, станом на 28 грудня їх неоплачені фінансові зобов’язання становлять 17 млрд, а недовиконання плану за видатками становить майже 90 млрд.

Міністерство фінансів не змогло повністю профінансувати дефіцит бюджету в цьому році, а бюджетом на наступний рік (повторенням великого дефіциту) запрограмовано повторення такої бюджетної кризи 2020 року. Тому безальтернативність співпраці з міжнародними фінансовими організаціями стає ще більшою.