Сьогоднішня ситуація в Білорусі виглядає досить простою і зрозумілою. Пристарілий автократ, який втратив зв’язок з реальністю, шукає будь-які можливості залишитись при владі. А серед його нечисленної групи підтримки переважно силовики.

В Українському медійному просторі ж можна знайти чимало позитивних відгуків про приклад Білорусії, як еталон розвитку пострадянської перехідної економіки. Але чи дійсно економіка Білорусі така еталонна та чи варто рівнятись на подібні приклади «збереження промисловості» — розбирався Український капітал.

Гігантський держсектор Білорусі без олігархів

Хоча Білорусь заведено вважати маленькою небагатою країною без великих потенціалів для розвитку, насправді це зовсім не так. Те, що Білорусь — радгосп в центрі Європи, вже застарілий міф. 

Так, за даними Белстату на початку 2020 року лише 20% населення працювало в промисловості, а менш як 10% в сільськогосподарській галузі. Також варто зазначити, що 74,2% обсягу промислового виробництва — держсектор.

Держсектор є найбільш виразною рисою економіки Білорусі. Білорусь не проводила таку звичну всім країнам СНД приватизацію в 90-х роках минулого століття. За різними оцінками до 60% економіки, до 50% ВВП та майже 44% населення країни — це білоруський держсектор.  

Відповідно, країна не отримала своїх олігархів і ФПГ, але білоруському лідеру притаманні так звані «гаманці» — люди, що наближені до влади, які керують певними групами активів завдяки цій близькості. Відповідно бенефіціарами прибутків державних активів далеко не завжди може бути держава.

Велике питання також в ефективності роботи державного сектору, який лише з першого погляду виглядає доглянутим та живим.

Вадим Іосуб«В білоруському державному секторі велика частина держпідприємств збиткові, більша частина держпідприємств керується неефективно», — каже старший аналітик «Альпарі» Вадим Іосуб.

Він зазначає, що на базі таких збиткових підприємств було створено багато бездарних великих інвестиційних проєктів. Так, наприклад, влада намагалася «модернізувати» деревообробну промисловість, яка повністю державна. Збиткові підприємства отримали 4 млрд доларів позики, що є надзвичайно великою сумою для Білорусі. Внаслідок реформ підприємства досі збиткові та не можуть обслуговувати кредити, що були витрачені на цю «модернізацію». 

Варто зазначити, що обсяг чистого прибутку всього держсектору за пів 2019 року склав 4,4 млрд білоруських рублів або 2 млрд доларів за тодішнім курсом, а розмір простроченої дебіторської заборгованості за той же період становив 6,28 млрд білоруських рублів або 2,9 млрд доларів.

«Схожа історія в галузі виробництва цементу, скла, паперу, картону та інших. Кожна з цих керованих державою галузей пройшла через інвестиційні проєкти модернізації. І всюди ці проєкти були збитковими. У підприємств залишилися величезні кредити, які вони не розуміють, як повертати. Це про якість державного менеджменту, якість інвестиційного планування», — додає старший аналітик «Альпарі».

Іншою великою проблемою білоруського держсектору є «ліві» пов’язані активи підприємств. Певним підприємствам «навішали» в активи радгоспи, санаторії тощо, які є збитковими. І це підприємство замість власного розвитку змушене велику частину прибутку переорієнтовувати на підтримку таких «лівих» збиткових об’єктів. 

Олександр Колтунов«Через це явище велика частина фінансів втрачаються в таких «дірках». Але, це явище розв’язує іншу задачу — «правильні» вибори влади. Підтримка таких збиткових неефективних підприємств є вигідна чинній владі, адже дає голоси, електоральну підтримку. Люди переживають, що «не буде Лукашенко — нас продадуть, закриють і т.д.». Люди не хочуть зрозуміти, що ця модель однаково приречена», — розповів політконсультант Олександр Колтунов.

Плюсом у цій ситуації багато хто буде вбачати досить великий соціальний пакет для широких верств населення, що на фоні економічних шоків у перехідних економіках виглядає досить гуманно. Також варто відзначити, що більшість білоруських підприємств у разі зміни політичного устрою досить швидко зможуть модернізуватись, в цілому вони виглядають привабливими для інвестицій.

Аж ніяк не аграрно-промислова економіка

Сфера послуг та технологій сьогодні крокує семимильними кроками в Білорусі, не дивлячись на застарілу економічну модель влади, вважає Катерина Борнукова, економіст Білоруського економічного освітньо-дослідного центру BEROC.

Катерина Борнукова«60% населення вже зайняті у сфері послуг. До того, у сфері послуг більш яскраво виражена роль приватного сектора. IT сектор в Білорусі розвивається бурхливо — попри відносно невеликий розмір, цей сектор згенерував половину зростання всієї економіки у 2019 році. Парк високих технологій де-факто став не тільки пільговим податковим режимом, а й свого роду регуляторним оазисом, в якому почали розквітати нові технології. Крім того, важливу роль відіграє експорт транспортних послуг», — розповіла Катерина Борнукова.

Однак, сфера послуг все одно залишається на невисокому рівні розвитку. За словами Олександра Колтунова, вона розвивається активно лише останні 6 років. Порівнюючи її на простих прикладах, можна зрозуміти що тут до чого.

«Якщо порівняти просто дві траси: Мінськ — Брест та Київ — Одеса. Остання траса — це приблизно 20-25 ресторанів по трасі, а по трасі Мінськ — Брест — це буде 5. Це приблизно однакові відстані. Тому, сьогодні сфера послуг в Білорусі тільки набирає обороти», — зазначає політконсультант.

Найбільша проблема — залежність від Росії

Росія є найбільшим джерелом прямих іноземних інвестицій та головним джерелом зовнішніх запозичень для уряду Білорусі. А нафтова залежність Білорусі від Росії — це окрема й довга тема. Декілька цифр: у 2019 з усього експорту Білорусі понад 40% отримала Росія, а з імпорту — майже 56% товарів, що купує країна — російські.

«Якщо ти з одного місця імпортуєш енергоносії, а майже весь твій несировинний експорт орієнтований на одну країну, то ти знаходишся в дуже вразливій ситуації, тебе дуже легко шантажувати», — вважає Вадим Іосуб.

У 2018 році зовнішньоекономічна діяльність країни майже вийшла в нуль, але так було не завжди. У 2010 році країна мала великий негативний платіжний баланс — понад 8 млрд доларів. У 2015 році цей показник опустився до -1,8 млрд доларів, а у 2018 році склав -34,4 млн доларів. Зараз же Білорусь може легко повернутися до негативного платіжного балансу. При чому знову ж таки велику роль в цьому може відіграти саме РФ.

Подібна ситуація й у сфері державних фінансів. У серпні 2020 року за даними білоруського Мінфіну зовнішній держборг складав 17,8 млрд доларів. З них понад 60% заборгованості Білорусі за зовнішнім держборгом — це прямий борг Росії та Євразійському фонду стабілізації і розвитку, ключові рішення в якому приймає російський Мінфін, адже фонд формується коштом відрахувань Москви.

Враховуючи останні події залежність може тільки збільшитись.

«Якщо зараз будуть введені якісь санкції, обмеження та інше, то залежність від Росії буде тільки збільшуватися. До того, касовий розрив за фінансовим рахунком країни близько 1,5 млрд доларів кожного року. Таким чином, нам треба буде ці гроші звідкись брати. До цього додаються цьогорічні зовнішні борги, амбіційний проєкт АЕС. Тому залежність від Росії, на мою думку, не буде зменшуватися з 50% економіки. Можливий навіть потенційний ріст на 5-10%», — прогнозує політконсультант Олександр Колтунов.

Яке майбутнє чекає на країну в випаду успіху протестів у Білорусі?

У більшості кандидатів в Президенти Білорусі, як і у задекларованого переможця виборів, не було чіткої економічної програми. Політичний дискурс в Білорусі не відбувався про те, великий держсектор, застарілі моделі, такі торгові партнери — це добре чи погано. 

Економічний стан країни погіршиться найближчим часом незалежно від політичної ситуації, вважає Катерина Борнукова. За її словами, навіть зважаючи на те, що економічні проблеми країни — не є драйверами протестів, люди втомилися від десятків років «твердої руки».

«Беззаконня, брехня, насильство і тортури зруйнували основи довіри людей та бізнесу до держави, це не пройде безслідно для економіки, — вважає Борнукова. — Ми вже бачимо: починаються «набіги» на банки, падіння цін облігацій та зростання вартості зовнішнього боргу для Білорусі. Якщо найближчим часом не почнеться чесний діалог із суспільством, економіка втратить дуже багато, створене в останні роки, в тому числі IT-сектор».

За словами Олександра Колтунова, державна система в Білорусі вибудована так, що від зміни тих, хто буде «жити в 9-поверховому будинку на 9-му поверсі», нічого не зміниться.

«Зі сторони білоруської державної системи не важливо взагалі яке ім’я у людини на будь-якій посаді. Від того, що ім’я зміниться — нічого не зміниться. Тому, якщо відбудеться чудо: Лукашенко зміниться на когось іншого, то швидко економічна модель Білорусі не зміниться. Вона залишиться такою ж на 1,5-2 роки мінімум, — вважає Колтунов. — Якщо приходить до влади кандидат, який обирає інший вектор, йому буде важко, адже, наприклад, банківська система серйозно залежить від Росії: з 5 найбільших банків в Білорусі — 3 російських».

На думку ж Вадима Іосуба, будь-яка альтернатива Лукашенку буде означати розвиток економічних стосунків з Європою та міжнародних фінансових організацій, розвитку нормальних стосунків зі США, які при Лукашенко були фактично завжди заморожені, та проведення активних економічних реформ.

«Це не означає, що зі завтрашнього дня білоруська економіка заколоситься. Реформи — це завжди важкий, хворобливий процес. Але у Білорусі з’являться перспективи того, що через декілька років реформ економіка країни почне динамічно розвиватися. Зараз у нас по суті економічний застій. Ми ростемо навіть повільніше, ніж всі наші сусіди, ніж воююча Україна», — розповідає Іосуб.