Битва за відсотки: чи може бути ефективною державна регуляція комісій за еквайринг

Сучасну торгівлю неможливо уявити без еквайрингу. Продавці законодавчо зобов’язані надавати покупцю можливість розраховуватися як готівкою, так і банківською карткою. В останньому способі оплати ховається квазіподаток — комісії за еквайринг, на які бізнес в Україні в середньому витрачає близько 2% від свого безготівкового обігу.

Дискусії про комісії за еквайринг тривали завжди, але нещодавно вони перейшли в гарячу стадію. Деякі політики розповіли про плани зменшити комісію за еквайринг. Зацікавлені сторони наголошують на життєвій необхідності таких змін, банки ж попереджають про їх можливі негативні наслідки.

Нещодавно Національна рада реформ підтримала законодавче обмеження комісії за еквайринг. Таку норму планують дописати в другому читанні до законопроєкту 4364, який пройшов перше читання в лютому. Основними тезами за зменшення інтерчейнджу в Україні головою Нацради Міхеілом Саакашвілі були названі інтереси простих громадян та інтереси бізнесу, який через високі ставки еквайрингу вимушений завищувати ціни на товари. 

Чіткого документа про те, на скільки планується знизити ціни еквайрингу та інтерчейнджу, поки немає. Однак, народні обранці розповідають про можливі ініціативи.

«Компромісна пропозиція полягає у законодавчому закріпленні максимального рівня середньозваженої ставки комісії інтерчейндж на рівні 0,5% від вартості транзакції та максимального рівня винагороди за еквайринг на рівні 1% від вартості транзакції з одночасним законодавчим закріпленням обов’язкового безумовного надання споживачу торговцем чи надавачем послуг знижки у розмірі 1% вартості придбаного без використання готівки товару чи спожитої послуги», — розповіла народна депутатка Ольга Василевська-Смаглюк у Facebook.

«Український капітал» розповість, що таке еквайринг та інтерчейндж, скільки вони коштують в Україні зараз та чи може бути ефективною державна регуляція комісій за еквайринг.

Що таке еквайринг?

Цей термін походить від англійського «acquire» — купувати, отримувати. Так називається організація прийому платежу за товари або послуги за допомогою банківських карток. Це банківська послуга, яка дозволяє магазину проводити безготівкові розрахунки з покупцем.

Зазвичай це класичний офлайн магазин з POS-терміналом, але сьогодні також розповсюдженні мобільний еквайринг та інтернет-еквайрінг. Перший — це просто використання мобільного POS-терміналу, який може бути підключений до планшету чи смартфону. Другий тип еквайрингу взагалі обходиться без POS-терміналу, функції якого виконує програма.

Спершу все здається просто, але еквайринг — це складна система, в якій бере участь чотири сторони: покупець, продавець та два банки. Іноді цих сторін три, якщо покупець та продавець обслуговуються в одному банку, але насправді ще більше — про це далі.

Кожен банк пропонує свою вартість послуги еквайрингу. Як вже зазначалося, в Україні це приблизно 2% комісії за платіж (залежить від умов банку) та плата за оренду чи купівлю терміналу. Однак, ці 2% не йдуть чисто в руки банк-еквайра. Для того, щоб зрозуміти вартість цього процесу, треба ще глибше подивитися в нього.

Річ у тому, що комісія за еквайринг ділиться між 3-ма сторонами:

  1. банк-еквайр, який обслуговує бізнес, отримує повну комісію за еквайринг та залишає собі лише частину;
  2. банк-емітент, який випустив картку клієнта, отримує від банка-еквайра інтерчейндж — комісію за міжбанківський взаємообмін;
  3. платіжні системи, з якою працюють банк-еквайр та банк-емітент, отримують від них комісії за використання своєї мережевої інфраструктури. 

Комісія формується з витрат та ризиків сторін на цю послугу, залежить від виду еквайрингу, від розміру компанії, типу картки, транзакції та ще безлічі факторів. Частина, яку отримує кожна сторона, залежить від умов банків й платіжних систем.

Скільки коштує еквайринг в Україні

Різні банки пропонують свої комісії за еквайринг. Перегляд умов найбільших українських банків підтверджує «середні 2%», але іноді є відхилення.

У «ПриватБанку», якому належать більшість POS-терміналів на українському ринку, це 2% з транзакції та 400 грн абонплати. «Укрексімбанк» пропонує послуги еквайрингу за 1-3% комісії в залежності від типу картки та 500 грн абонплати, а «Укргазбанк» — це 1,95-2,10% комісії та 100-300 грн абонплати в залежності від виторгу.

У «Райффайзена» комісія становить 2% та абонплата — 400 грн, «Альфа» — 2% та 300 грн. «ПУМБ» пропонує аналогічні 2%/300грн, «Укрсиббанк» — 1-3% та 500 грн, «Південний» — 2%, але мінімум 2 грн комісії та 300 грн абонплати. «Таскомбанк» та «А-банк» пропонують однакові 2%/400 грн.

Комісії за інтернет-еквайринг відрізняються від торгового еквайрингу — більші на 0,2-1%, але не вимагають абонплати. Створити пастку для даних картки в інтернеті легше, а тому додаткові системи безпеки збільшують вартість інтернет-еквайрингу.

Так, банки, які надають послуги еквайрингу, в середньому отримують близько 2% від безготівкового виторгу бізнесу, який обслуговують. Проте, в їх руках насправді залишається менше третини від цієї комісії. Більшу частину — інтерчейндж, забирає банк-емітент.

Майже 65% від комісії за еквайринг насправді переходить до банка-емітента. Джерело: презентація НБУ, 2016 рік

Платіжні системи надають відкриті довідники, де можна ознайомитися з точними цифрами про комісійні. Ось, наприклад, такий від Visa та Mastercard. Перша платіжна система має доволі просту цінову сітку, що, звісно, важко сказати про другу.

Що відбувається, коли зменшується комісія

У Нацбанку відреагували на таку ідею негативно. Законодавче обмеження граничного розміру комісії інтерчейнджу там назвали недоцільним. У регуляторі вважають, що ця сфера має регулюватися виключно ринковими методами.

Проте, як зазначають в Нацбанку, однозначних переваг для споживачів після змін не було зафіксовано. Натомість вартість обслуговування карток зросла, зменшилася їх загальна кількість та скоротилися програми лояльності банків.

Прикладом до наслідування ініціатори ідеї зменшення комісій вважають країни, які раніше вже ввели обмеження інтерчейнджу. Так, ЄС у 2015 році встановив граничний розмір міжбанківської комісії 0,2% для дебетових карт та 0,3% для кредитних. Ось, наприклад, комісії Visa та Mastercard в Німеччині.

В дослідженні, проведеному Ernst&Young та Copenhagen Economics на замовлення Єврокомісії, розповідається про результати зниження цих комісій. Згідно з ним, банки-емітенти втратили левову частку доходу від комісій, частина якої перейшла в руки банків-еквайрів, а бізнес почав заощаджувати 1,2 млрд євро в рік.

Попри економію на еквайрингу, ціни на товар не показали повального падіння. Серед опитуваного бізнесу були такі, хто зазначив про зниження цін. Деякі розповіли, ще не знижували, але інвестували заощадженні кошти в розвиток бізнесу. Проте, жоден з опитуваних не зміг показати реальний приклад зниження цін на товари.

Якби бізнес реально зменшив вартість товарів відповідно до зменшених комісій, то споживачі все одно не отримали б запаморочення від успіху. За підрахунками Ernst&Young та Copenhagen Economics, це б дозволило економити європейській сім’ї в середньому 6,76 євро за цілий рік.

Можна підрахувати такий показник в Україні. За 2020 рік за допомогою POS-терміналів пройшли оплати на 595,1 млрд грн. Якщо комісія за еквайринг торік становила б не класичні 2%, а була у два рази менша, у такому разі економія на еквайрингу становила б 5,951 млрд грн — 143 грн на людину в рік, майже 12 грн в місяць.

Практика Європи показує, що з економією 12 грн в місяць споживачі банківських послуг в Україні можуть позбутися безкоштовних послуг та обслуговування. Банки можуть згорнути свої програми лояльності та кешбеків, а банківські продукти можуть стати платними, а відтак — менш популярними серед споживачів.