1 липня Президент України Володимир Зеленський виніс на розгляд Верховної Ради законопроєкт №3760 «Про державну підтримку інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями». Його анонсували ще на Всесвітньому економічному форумі в Давосі й на нього покладають великі надії, адже рівень прямих іноземних інвестицій в Україну критично низький. «Український капітал» запитав у бізнесу, наскільки ця ініціатива буде успішною.

Що передбачає законопроєкт №3760:

  • «Інвестиційні гарантії» — укладення договору інвестора з урядом України на 15 років;
  • Призначення інвестиційного менеджера для супроводу інвестора в процесі підготовки й реалізації проєкту;
  • Податкові пільги інвестору — звільнення від сплати податку на прибуток, звільнення від сплати мита та ПДВ при ввезенні в Україну нового обладнання;
  • Спрощене надання в користування земельних ділянок, необхідних для реалізації проєкту;
  • Будівництво/реконструкція суміжної інфраструктури коштом держави (автомобільні дороги, електричні та газові, теплові мережі, водні мережі, інженерні комунікації й т.д.).
  • Загальний обсяг державної підтримки — до 30% від суми інвестицій в проєкт.

В ОП планують, що підтримку українські та іноземні інвестори будуть отримувати на наступних умовах: по-перше, якщо вони інвестують в Україну не менше 30 млн євро, по-друге, якщо створять мінімум 150 нових робочих місць, по-третє, якщо термін реалізації їх проєктів буде не менше 5 років.

«Державна підтримка інвестицій — важливий фактор для інвесторів при виборі ринку для інвестування. Це служить сигналом для інвесторів, що уряд відповідної країни готовий до довгострокового співробітництва. Досвід сусідніх країн показує, що наявність інструментів державної підтримки є суттєвою конкурентною перевагою в контексті нарощування обсягу стратегічних інвестиційних проєктів. За останні 20 років Україна залучила в середньому в 3 рази менше інвестицій, ніж країни-сусіди», — так на Facebook прокоментувала законопроєкт заступник керівника Офісу Президента Юлія Ковалів.

Що думає бізнес

Представники бізнесу традиційно налаштовані більш скептично.

«Якби я був інвестором, для мене це було навіть додатковим фактором того, що в Україну якраз йти не варто. Якщо уряд діє таким чином — вважаючи, що так вони можуть когось залучити, і не говорять при цьому взагалі про системні реформи, значить мені в такій країні робити було б нічого.

Залучення в Україну інвестицій — проблема складна. А для складних проблем не буває простих рішень. Завжди є одне просте рішення, але воно завжди неправильне. І ось це якраз неправильне просте рішення», — вважає підприємець, засновник компанії «Промкабель-Електрика», мережі магазинів «Пан Електро» Ваче Давтян.

За словами бізнесмена, ідея швидше за все не тільки не принесе очікуваного результату, а може мати й негативні наслідки.

«На фоні всього мною перерахованого, президенту спала на думку «геніальна ідея» — взяти 10-20 чуваків, з якими він буде, умовно кажучи, безпосередньо на зв’язку і в ручному режимі розв’язувати проблеми, які виникають у «підопічного» інвестора. Але це як мінімум несправедливо. Чому, якщо ти інвестуєш в Україні, наприклад, 10 млн доларів, а не 30 — «вхідний поріг» в цей закон, то твої проблеми в такому режимі ніхто не вирішує? Виявляється, що є обрані. Виявляється, окремі інвесторські проблеми можна вирішувати вручну», — підкреслює Ваче Давтян.

У тому, що допомога спеціально навчених «нянь» не розв’язує питання з залученням в Україну хоч скільки-небудь вартих довгострокових інвестицій, упевнений і керівник аналітичного департаменту Concorde Capital Олександр Паращій. За його словами, щоб залучити серйозних іноземних інвесторів, закону й прикріпленої інвестняні замало. У такому випадку, потрібна позитивна і бажано досить тривала історія виконання державою своїх обіцянок та зобов’язань.

«А її у нас немає. Та, очевидно, колись потрібно починати її наробляти», — говорить Олександр Паращій.

Він упевнений — сама ініціатива, безумовно, позитивна, оскільки свідчить про готовність держави йти на зустріч великим інвесторам.

«Такого у нас раніше не було. Але у мене є сумніви, що таким чином вдасться швидко залучити великий іноземний капітал. Адже поки що рейтинги нашої країни не дозволяють великим інвесторам дивитися серйозно на Україну як на майданчик для інвестицій. І всі розуміють, що будь-які договори з нашим урядом — це далеко не гарантія виконання зобов’язань. У нас уряди змінюються значно частіше, ніж раз на 15 років.

Майже всі наші уряди відступали від взятих на себе зобов’язань перед таким впливовим кредитором, як МВФ. То що говорити про зобов’язання перед значно менш впливовими приватними інвесторами? Свіжий приклад невиконання державою своїх гарантій — тарифи для зеленої енергетики, які зараз зменшуються, попри їх фіксацію до 2030 року на законодавчому рівні», — переконаний Паращій.

У тому, що «інвестняні» не сприятимуть приходу інвестицій в Україну, переконаний і викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, підприємець Валерій Пекар. За його словами, інвестиційні няні — повна протилежність тому, що хочуть почути інвестори.

«Інвестиційні няні — це про індивідуальний підхід, а інвесторів цікавлять рівні правила гри. Інвестиційні няні — це про допомогу в подоланні бюрократичних перешкод, а інвесторів цікавить, щоб цих перешкод не було. Інвестиційні няні — це про опіку і захист, а інвесторів цікавить, щоб не було від кого захищатися. Виходить, хотіли сказати щось гарне і привабливе, а насправді відлякали й насторожили», — упевнений експерт.

Втім, для деяких інвесторів, умови законопроєкту №3761 все ж можуть виявитися привабливими.

«Для тих, хто все-таки наважиться скористатися цією нагодою, це може бути суттєва допомога. В першу чергу, інвестняні та якась державна підтримка допоможуть їм обійти певні гострі кути, які дуже часто виникають в інвесторів, не зовсім обізнаних з українськими реаліями. Наприклад, сумнозвісні проблеми з підключенням електроенергії. І якщо досвід перших інвесторів буде позитивним, то через певний час, наприклад, через 2-4 роки, можна очікувати суттєвий позитивний ефект. Але хоч один негативний досвід може все це перекреслити», — вважає Олександр Паращій.

При цьому, всі опитані UCap експерти сходяться у думці, що явними «вигодонабувачами» від діяльності «інвестнянь» і державних інвест-преференцій стануть, як не дивно, представники великого українського бізнесу.

«Позитивний ефект буде — якісь монополісті отримають привілейовані умови. Але це позитив для них, а для решти — по суті, недобросовісна конкуренція», — вважає Валерій Пекар.