Ще влітку майбутнє відносин між Україною та Міжнародним валютним фондом бачили малоймовірним. Перший та поки останній транш у 2,1 млрд доларів від МВФ Україна отримала більше ніж рік тому — у червні 2020 року.
Наступні транші Україна так і не побачила через низку проблем: відставку керівника Національного банку України, скасування Конституційним судом електронного декларування, початок «ручного» управління цінами на газ для населення та відставка колишнього голови «Нафтогазу». МВФ у відповідь на це чекав «більшого прогресу» та призупинив програму stand-by.
18 жовтня з’явився позитивний сигнал — МВФ погодив угоду на рівні персоналу (Staff-Level Agreement), продовживши програму stand-by. Потенційно, МВФ може надати Україні наступний транш на 500 млн SDR (приблизно 700 млн доларів) в найближчі місяці.
Потеплінню стосунків між Україною та МВФ передували ухвалення судової реформи та банківського законопроєкту 4367, а у світовій політиці — газова криза, запуск Північного потоку-2 та візит президента Зеленського до Вашингтона. Детальніше про ці фактори розкаже «Український капітал».
Тернистий шлях реформ
Для багатьох відновлення співпраці з Україною з боку МВФ стало несподіванкою. Заяви фонду були дипломатично виваженими, але вказували українській владі на те, щоб вони робили більше.
Їх нібито почули. У червні-липні 2021 український парламент ухвалив законопроєкти, які оновлюють роботу суддівських органів: 3711-д оновлював Вищу раду правосуддя (ВРП), 5068 — Вищу кваліфікаційну комісію суддів (ВККС).
До ВРП було чимало питань — цей орган розглядає скарги на суддів та забезпечує незалежність судової системи. Антикорупційні активісти називали його «суддівською мафією» через те, що ВРП не хотіла відсторонювати з посад суддів, які вважаються скандальними — наприклад, голову Окружного адміністративного суду Павла Вовка.
В законопроектах, ухвалених парламентом влітку, суттєва роль в оновленні суддівських органів була надана міжнародним експертам. Створювалася Етична рада щодо встановлення відповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності. Три місяці вона мала оцінювати відповідність членів ВРП критеріям професійної етики та доброчесності.
Вирішальне право голосу надали міжнародним експертам — цей інструмент антикорупційні активісти називали вирішальним, аби голосування за доброчесність членів ВРП не піддавалась корупційним факторам.
Законопроектом оновили також ВККС. Вона не працює майже три останні роки та не може оновити суддівську систему новими кадрами, яких і має призначати за законом.
ВККС мала оновитися у два етапи: спочатку перевірка кандидатів на посаду, після чого вони проходять співбесіду і їх на призначення рекомендуватиме ВРП. Сама ВККС призначати суддів не може — так прописані принципи її роботи для більшого балансу у судовій системі. Тут також важлива роль при голосуванні надана міжнародним експертам, який можуть залучати до проведення конкурсу.
Свято судової реформи зіпсувало тільки те, що Рада суддів (вищий орган суддівського самоврядування) не призначила своєю квотою членів до Етичної комісії та заявила про «ознаки невідповідності Конституції», як стверджував голова Ради суддів України Богдан Моніч.
Раді суддів не сподобалося вирішальне право голосу у міжнародних експертів, коли у суддів майже немає права голосу. Також голова Верховного суду України Валерія Данішевська побачила у повноваженнях Етичної ради загрозу для судової влади України. Реформа раптово спустилась на гальма, хоч українські законодавці успішно її ухвалили.
Але ВР червоніти точно немає за що. Ухвалення цих проектів стало основним фактором, щоб МВФ відновила свою місію у вересні, пояснює виконавча директорка та членкиня правління «Центру протидії корупції» Дар’я Каленюк. Ці пункти були в меморандумі із поміткою prior action — тобто, пріоритет номер 1.
Інший фактор, який відмічало джерело ucap.io в НБУ — законопроєкт 4367. Цей документ входив у перелік завдань для виконання структурних маяків (benchmark) у меморандумі МВФ. 4367 додавав до правління НБУ ще одного члена, який буде відповідати за банківські установи. Також він посилював корпоративне управління в банках: посилював відповідальність ради та правління банку, систему внутрішнього контролю та управління ризиками.
Встановлювалися нові вимоги до капіталу банків. НБУ отримав право змінювати розмір нормативів для кожного окремого банку, аналізуючи його профіль ризиків (наприклад, нормативів капіталу). Посилювалися вимоги до акціонерів банку та ліцензування. Регулятор також отримав право вимагати зміни персонального складу ради або правління банку, якщо поточний склад цих органів не здатний забезпечувати ефективне управління і контроль за діяльністю фінустанови.
Ухвалили також правки до закону «Про гарантування вкладів» (4546), а також ухвалені в першому читанні законопроєкти про приєднання «Ощадбанку» до Фонду гарантування вкладів фізосіб і про вдосконалення корпоративного управління. Вони також були важливою умовою для відносин із МВФ.
Глобальні причини
Опитані ucap.io співрозмовники згадують поступки України в питанні Північного потоку-2. Риторика МВФ стала більш толерантною, на думку джерел в НБУ, адже Європа та США погодилися запустити газову магістраль.
Вибору в України особливо не було: Німеччина була за запуск магістралі, США відмовилися від додаткових санкцій, а сама магістраль була уже майже збудована. Опитані співрозмовники також називають успішний візит до Вашингтона та дзвінок Президента України із директором-розпорядником Міжнародного валютного фонду Кристаліною Георгієвою, який органічно вписувався у потепління риторики щодо України.
Найбільше бінго Україні вдалося вибороти у питанні «ручного» регулювання цін на газ для населення.
«Зростання цін на енергоресурси змусило багато країн задуматися щодо субсидіювання їх для населення. У таких умовах складно вимагати від країни встановлювати повністю ринкові ціни», — відмічає Михайло Демків, фінансовий аналітик ICU.
У січні 2021 року, коли Президент Зеленський ініціював ручне фіксування Кабміном ціни на газ для населення на рівні 6,99 за кв.м., ці дії викликала шок і алюзії до повернення у радянську соціалістичну економіку.
Спочатку, у березні МВФ засуджував такі кроки. У Фонді вважали, що єдиний спосіб справитися із завеликими цінами — субсидії з бюджету, а паралельно розвивати конкурентноспроможний ринок газу.
Однак пройшов холодний квітень та Європа поступово опинилася у схожій ситуації — запаси газу в європейських сховищах майже повністю закінчилися, влітку не встигли закупити більше через ремонти газових магістралей у Норвегії та Росії. Європа не могла також закупити скраплений газ в Азії, коли Росія відмовилася закупити додаткові транзитні потужності та наполягала на запуску Північного потоку-2.
Восени це спровокувало газову кризу: запаси європейських газосховищ були найнижчі з 2013, попит злетів, через що ціна била рекорд за рекордом. Наприкінці літа ціна у Європі за 1 МВт/годину 42,1 євро (521 долар/тис. м³), всередині вересня — 73,8 євро за 1 МВт/годину ($917,1 долара/тис. м³). 30 вересня, за даними ICE Futures, ціна на газ у Європі під час торговельної сесії оновила історичний максимум, наблизившись до рівня 1 190 доларів за тисячу кубометрів.
У відповідь на це Франція заблокувала ціни на газ та електрику до весни. Через високу ціну зазнають збитків та частково закриваються європейські підприємства хімічної промисловості. Скляна, паперова та хімічна промисловість просить державну допомогу в уряду у Великій Британії, і у державі також розглядають державну допомогу бізнесу та домогосподарствам. Раптом Європа опинилася у тій же ситуації, що Україна на початку 2021 року. Це також пом’якшило риторику МВФ щодо регулювання ціни на газ — де-факто МВФ пробачив це Україні.
Наостанок співрозмовники ucap.io в НБУ стверджують, що українська влада потроху переконалася, що без допомоги Заходу нам ніяк не обійтися. Після санкцій, введених проти народного депутата Віктора Медведчука та його дружини Оксани Марченко (обидвоє є кінцевими бенефіціарами компаній, у тому числі нафтових, які торгують із Росією) «мости були спалені», і потрібно було не втрачати старих партнерів.
З потенційними новими бізнес-партнерами теж не склалося. У лютому 2021 року Зеленський підписав низку угод про економічне співробітництво з ОАЕ та Україною. У квітні Зеленський також відвідував Катар. Однак у прибуткові багатомільярдні проекти це не вилилося, а залишилося гучними заявами, відмічають співрозмовники ucap.io в НБУ.
Чи буде транш
Підписання Staff-Level Agreement ще не означає автоматичний транш МФВ. Україні ще потрібно «доухвалити» реформи.
Вона це уже робить — вчора був ухвалений потрібний пакет законопроєктів для удосконалення регуляцій НБУ. Це законопроєкти з реєстраційними номерами 5850, 5852 та 5853. Перший стосується змін в роботі регулятора, які зміцнюють його незалежність від влади, другий стосується зміни механізму закупівель, а третій змінює механізм складання бюджетної декларації Нацбанком.
Вчора також ухвалили законопроєкт 5459-1, який надає Національному антикорупційному бюро статус центрального органу виконавчої влади та підпорядковує його Кабміну. Раніше повноваження президента були перевищені, коли він призначав директора НАБУ за результатами конкурсу: це цілком справедливо зазначив Конституційний суд у своєму рішенні про визнання неконституційними окремих положень закону про НАБУ. Попри резонанс рішення, «президентські» положення стосовно НАБУ дійсно порушували баланс трьох гілок влади — вчора Рада це виправила.
Процедура обрання директора НАБУ тепер краще захищена, відмічає Дар’я Каленюк із ЦПК. Вона сподівається на незалежність процедури, яку гарантує законопроєкт. Там також вирішальна роль буде відведена міжнародним експертам — мінімум 2 їхні голоси потрібні будуть для визнання їх результатів дійсними. Кабмін не зможе законодавчо втручатися в діяльність НАБУ, скасовувати їхні акти чи надавати вказівки за окремими справами. Звільнити директора НАБУ можна буде тільки за підтримки такого рішення 2/3 членів КМУ.
Міжнародними експертами буде також проводитися аудит НАБУ — раніше у питанні аудиту органу активісти відмічали спробу порушити незалежність НАБУ.
З боку Фонду рішення про виділення Україні траншу та продовження програми stand-by на 6 місяців до кінця червня 2022 року буде винесено на Виконавчу раду МВФ. Це та сама 18-місячна програма stand-by, затверджена в червні 2020 року, яка передбачає виділення для України близько 5 мільярдів доларів.
Тепер потрібно буде слідкувати за майбутнім засіданнями МВФ у листопаді, де і прийматимуть відповідне рішення. Меморандум МВФ з усіма потрібними структурними маяками для України також з’явиться у майбутньому — у публічному доступі його поки немає.
Для пергляду та публікації увійдіть / зарееструйтесь