Тридцять років тому Україна забила останній цвях у труну комуністичної імперії. Після спроби комуністичного заколоту в Москві події розвивалися настільки швидко, що українські та іноземні засоби масової інформації не встигали слідкувати за розвитком розпаду СРСР. Утім, проголошення незалежності України не залишилося поза увагою навіть закордоном.
Поряд з оптимістичними заголовками та великими сподіваннями щодо великої країни висловлювався скепсис, критика і навіть сумніви, чи все серйозно. Однак вони були розвіяні згодом, а Україна стала вагомою темою для обговорення. «Український капітал» розповість про те, як іноземні газети розповідали про проголошення незалежності України, та опублікує повні переклади згаданих статей впродовж дня.
Друга за значимістю радянська республіка
Іноземні видання, коли зображали події 24 серпня 1991 року, називали проголошення незалежності Україною найсерйознішим ударом по плану зберегти Радянський Союз. Ці події навіть викликали сумніви навіть щодо збереження зовнішнього вигляду СРСР у формі нового союзного договору.
Здебільшого на початку статей Україна описувалася як друга за важливістю республіка у Радянському Союзі. Україна називається єдиною республікою, яка може легко спричинити розпад Радянського Союзу — відокремившись від держави або утримавшись від підписання нового союзного договору. Як друкували ЗМІ, реалізація незалежності України фактично стає кінцем Радянського Союзу.
The Washington Post писали, що на відміну від прибалтійських республік, які також проголосили свою незалежність, багато росіян вважали Україну частиною слов’янської батьківщини. Тож проголошення незалежності було болючим для Москви та знищувало останні надії на збереження СРСР у будь-якому вигляді.
Розмір площі України в Associated Press порівнювали з територією Франції. Це єдине ЗМІ, яке згадало за обсяги території України, а оцінки щодо населення України надавали майже всі видання. Оцінювалася кількість українців по-різному.
У WP це було 50-мільйонне населення республіки, в AP та Los Angeles Times — близько 55 млн українців. The Ukrainian Weekly та The New York Times називали українство 52-мільйонною нацією. Останні зазначали, що Україна може стати четвертою за чисельністю населення країною в Європі.
Багата на сільське господарство та з найкращою промисловістю, Україна називалася опорною ланкою у спробах створити нову Радянську федерацію. Всі видання без виключення називали її «родючою республікою» чи «житницею Радянського Союзу».
Наприклад, Chicago Tribune писало: Україна відома як житниця СРСР через своє масштабне агропромислове багатство, у країні жило 21% радянського населення та вона була ключовим індустріальним та вугледобувним центром.
Україна, як зазначало WP, складає 21% радянського населення та забезпечує країну 25% харчових продуктів та вугілля, а її частка промислового виробництва становить 21% від усього виробництва Радянського Союзу. Як писало Los Angeles Times, країна виробляла, за різними оцінками, близько 25% радянської сільськогосподарської та промислової продукції.
Наявність 1,5 мільйона військовослужбовців, які розташовані вздовж стратегічного південно-західного кордону СРСР надавала можливість Україні створити одну із найбільших постійних армій у Європі, писало Chicago Tribune.
Сумнівний початок конституційної держави
Видання Associated Press не виділило для України окрему статтю, розповідаючи про події проголошення незалежності країни в річищі теми кремлівського заколоту. Згадка про Україну там розпочиналася зі слів про те, що країна стала останньою з 15 радянських республік, що проголосили незалежність.
Тенденцію щодо ігнорування визнання незалежності України як окремої події — це загальносвітовий тренд. Так, наприклад, NYT згадали про проголошення незалежності України як окремої важливої події лише через два місяці після події, упевнившись в серйозності державницьких намірів.
Там зазначалося, що як в Україні, так і в інших республіках колишнього Союзу поспіх вирватися зі старої імперії, про яку вже йшлося в офіційних українських документах як «колишній Союз», не відповідав жодній конкретній ідеї про те, як це зробити, або що саме передбачає «незалежність».
Не маючи «центру», який винен у своїх бідах і проти якого об’єднати свої сили, у NYT вважали, що українці заново відкривають глибокий розкол у власній нації.
Видання писало про Західну Україну, яка називалася греко-католицькою опорою українського націоналізму. Східна Україна, включаючи вугільний басейн Донбасу, називалася більш русифікованою та мала тісніші економічні зв’язки з Росією. Південь — Кримський півострів та Одеса, у виданні називалися територіями зі слабким українським корінням.
У виданні Der Spiegel, яке також проігнорувало саме подію проголошення незалежності, у матеріалі «Імперія мертва» зазначали про «сумнівний початок конституційної держави». Таке формулювання використовувалося в контексті поглинання Росією ядерної зброї України, яка проголосила себе зоною, вільною від ядерної зброї.
Серйозність прагнення до незалежності
Хоч у The New York Times не виділили окрему увагу згадці саме про проголошення незалежності 24 серпня, через два місяці там вийшла стаття «Україна серйозно ставиться до свого прагнення до незалежності».
Вона починалася з поетичних слів: «справжня державність може бути ще далеким проблиском, а шлях до неї туманним, але з дедалі більшою силою Україна демонструє, що її прагнення до незалежності не є скороминучим капризом».
Називали два основні докази серйозності намірів української нації щодо незалежності України: друк у Канаді нової української валюти та факт, що всі кандидати на вибори нового президента України впевнено виступили за незалежність.
Там відзначали, що віднедавна скептичні до претензій України західні уряди почали серйозніше дивитися на претензії України до незалежності. Хоча до цього вони припускали, що врешті-решт країна приєднається до нового союзу Росії та Білорусії.
Підтримували суверенітет навіть консервативні українські політики. Проте, як писали ЗМІ, вони через наївність свого парламенту готові приймати все, що кидає виклик Москві чи заграє з українським націоналізмом. Але при цьому категорично стверджували, що повний суверенітет — це незаперечна мета, яка, швидше за все, отримає схвалення на референдумі у грудні.
«Вся динаміка української політики йде до незалежності», — казав тоді опитаний NYT західний дипломат.
Варто зазначити, що тоді у всеукраїнському референдумі взяли участь 84% населення України.
Понад 90% українців, що голосували на референдумі, на питання «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» відповіли ствердно, 7,6% висловились проти незалежності, а близько 2% голосів визнали недійсними.
У виданні теж згадували, що український лідер Леонід Кравчук нещодавно відвідав США, а західні чиновники тепер все частіше приїжджають до Києва. Тоді це почало відбуватися не лише після візиту закордонних політиків до Москви.
Українці для українців
Найоптимістичнішим та найрадіснішим повідомленням про події 24 серпня описувалися в The Ukrainian Weekly — виданні Українського Народного Союзу, 70-тисячного об’єднання емігрантів з України в США та Канаді.
Навіть там відзначили рясні репортажі про «життєво важливу Україну», «велику сільськогосподарську та промислову потужність» та «житницю СРСР». Писали про другу за чисельністю населення республіку Радянського Союзу та республіку, що займає найвище місце за економічними критеріями щодо її шансів досягти успіху самостійно.
Українці вітали українців зі здобуттям незалежності та визнавали, що Україна пройшла свою першу велику перешкоду як незалежна держава. Проте там також попереджали про майбутні перешкоди, що стоять перед молодою державою.
Попри неспокій та страх за реалізацію української незалежності, в офіційному привітанні Український Народний Союз бажав державі Україна та її народу «багато сил та витривалості у подальшій боротьбі за те, щоб народ України зміцнив державний суверенітет України».
Для пергляду та публікації увійдіть / зарееструйтесь