Нестрашний суд: в чому звинуватили Жеваго у Лондоні та як він уникнув всесвітньої заморозки

У кінці минулого тижня всі згадали історію банку «Фінанси і Кредит» та Констянтина Жеваго. Цьогоріч Фонд гарантування вкладів фізичних осіб добився розгляду справи, яка стосується мертвого банку та його живого колишнього власника, у Високому Суді Англії та Уельсу — одного з трьох вищих судів Великобританії.

Жеваго, його компанії та ще одну людину звинуватили в розкраданні сотень мільйонів доларів з його банку та вимагали круглу компенсацію — 582,5 млн доларів. На кону була заморозка всіх його активів.

Однак його адвокати довели цю справу до його фактичної перемоги на першому етапі — суд вказав що британська юрисдикція не підходить для розгляду цієї справи. Водночас у суді не назвали Жеваго «чистим» — там сказали, що «у позивачів є гарні переконливі аргументи». Перепоною стало українське законодавство, у якому, очевидно, суд Лондона не розуміється.

«Український капітал» розповість, які схеми, що нібито застосовував Жеваго, описав Фонд у суді, що йому загрожувало та чому суд закрив справу.

П’ять відповідачів розділили понад 500 млн доларів втрат

Серед відповідачів справи зазначаються 5 осіб — 2 людини та 3 юридичні особи.

Перша людина — це, власне, Жеваго, друга — Єн Ентоні Пеллоу. Останній є громадянином Англії, який надавав корпоративні, бухгалтерські та секретарські послуги для ряду клієнтів та Жеваго, з яким він співпрацює з 2003 року. За версією Фонду, він є прямим учасником однієї зі схем.

Також серед відповідачів є 3 англійські компанії — зареєстровані в Великобританії юрособи Frold, Eastroad та Portman. Вони фігурують у двох найбільших схемах з виводу коштів з банку «Фінанси і Кредит».

У позові Фонду йдеться, що Жеваго, використовуючи низку юридичних осіб в різних юрисдикціях та допомогу Пеллоу, вивів понад 500 мільйонів доларів з банку. Гроші виводилися в той час, коли банк підтримувався стабілізаційними кредитами від українського центробанку.

За версією позивача, Жеваго та компанія використовували чотири схеми для виводу грошей. Також Фонд має дві додаткові претензії лише до Жеваго. Далі про них.

Схема перша — банк-кореспондент на понад 100 млн доларів

Перша схема — це так звана «схема банку-кореспондента». Жеваго, за версією Фонду, керував подіями, за якими «Фінанси і Кредит» відкрив кореспондентські рахунки у двох банках — австрійському Meinl та ліхтенштейнському Frick. На ці рахунки банк поклав 113 млн доларів.

Далі кіпрська компанія Nasterno Commercial Limited, кінцевими бенефіціарами якої були люди Жеваго, подала заявку на кредит у ці два банки. Вони видали йому ці кошти з гарантією українського банку, проте кіпрська компанія мала цікаву структуру власності.

Власником Nasterno була компанія Maxtel Assets limited, що зареєстрована в Белізі — країні в Центральній Америці. Єдиним акціонером та директором Maxtel був заступник голови правління банку «Фінанси і Кредит» Сергій Борисов. Згодом директором белізької компанії, коли Борисов пішов з банку, став Олександр Демченко — особистий помічник Жеваго.

Зрозуміло, що Nasterno і не збиралася гасити цей кредит. Тоді європейські банки списали гроші з кореспондентського рахунку українського банку. Далі залишилося лише витягти гроші з цієї компанії.

Цьому посприяли компанія Frold Project Ltd, яка є відповідачем, та низка інших англійських компаній-офшорів — Integrated Rail Casting Ltd та Bloomshine Ltd. Серед них також була Collaton Ltd, власником якої є Пеллоу. Жеваго сам визнавав, що володів двома компаніями з цього списку.

Демченко — котрий помічник, розповідав, що Жеваго після цього всього наказував йому знищити всю документацію, пов’язану з Nasterno та Maxtel та цією схемою. Він так і зробив.

Схема друга та третя — сміттєві облігації та кліринг

Схема номер два йде у справі під назвою «схема сміттєвих облігацій». У неї також була задіяна компанія Nasterno. Її реалізували в той час, коли банк вже помирав — за декілька місяців до проголошення його банкрутства.

Банк «Фінанси і Кредит» уклав з компанією Жеваго дві угоди. Борг компанії перед банком мав був замінений сміттєвими облігаціями, випущеними іншою компанією Жеваго — F&C Ukraine BV.

Хоч заступник голови правління банку Олег Шапкін знав про їх нікчемність, Жеваго сприяв їх прийняттю як заміни. Там згодом виправдовувалися, що цей обмін схвалили в українському регуляторі «для поліпшення коефіцієнту ліквідності банку».

Третя схема — це так звана «клірингова схема». Вона була подібною до другої, але тут використовувалися не сміттєві облігації, а гарантії Ferrexpo.

У ній компанії Жеваго отримали кредит у «Фінанси і Кредит», погашення яких за його вказівкою кредитний комітет банку переписав на певну дату. В цей день банк уклав угоди про поручительство на ці позики з іншими компаніями Жеваго. Одночасно Полтавський ГЗК — частина компанії Жеваго Ferrexpo — поручився за всі ці кредити.

Гроші від компаній Жеваго банк не отримав, за них мав «розраховуватися» Полтавський ГЗК. Останній виплатив лише 2,4 млн доларів, а решту боргу залишає невиплаченою досі.

Схема четверта — контракти постачання на майже 300 млн доларів

Четверта схема — «схема контрактів на постачання», наймасштабніша з усіх. За версією Фонду, в період за 2010–2015 роки з її допомогою Жеваго було привласнено близько 280 мільйонів доларів.

Тут були задіяні англійські компанії-офшори Жеваго, які мали постачати товар за кредитні гроші банку, які отримали певні українські компанії. На думку позивача, останні теж належали Жеваго чи контролювалися ним.

Українські компанії отримували кошти від банку та перераховували їх англійським компаніям, які мали на них поставляти товар. Однак, виявилося, з усього об’єму товару було поставлено лише 0,11% — для видимості справжності контрактів. Від тих кредитів банк отримав лише малі незначні платежі.

Позивачі стверджують, що Жеваго контролював усі сторони цієї схеми та сприяв її реалізації. Нібито саме він спонукав учасників схеми, керував ними та реалізовував схему контрактів на постачання.

Водночас ця схема має ще одну особливість — її учасниками називаються всі відповідачі, п’ятий теж.

Дві додаткові претензії тільки до Жеваго

До чотирьох схем, які описує Фонд, той додає ще дві претензії, які стосуються лише Констянтина Жеваго.

Перша стосується банківських операцій з пов’язаними особами. В ній Жеваго звинувачується в порушенні вимог українського банківського регулятора, в яких банкам забороняється операції з активами із пов’язаними сторонами банку. Внаслідок цих дій останній втратив 94 млн доларів.

Друга претензія стосується нарахованих відсотків. Нібито банк «Фінанси і Кредит» мав поширену практику пролонгації виплати відсотків за кредити, які отримували пов’язані з Жеваго компанії. Прострочки за такими кредитами, звісно, не обкладалися штрафами. Втрати від цього оцінюються в 62,5 млн доларів.

Та щасливий фінал

Фонд вимагав суд ухвалити worldwide freezing order — ефективний інструмент в руках англійського суду.

Об’єкту цієї санкції забороняється виведення активів за межі країни, а також можливий арешт активів як в країні, так і за її межами. Його також можуть зобов’язати розкрити інформацію про активи по всьому світу. В разі, якщо отримувач такого вироку ігнорує наказ, він може отримати штраф, конфіскацію активів або навіть тюремний строк.

Докази Фонду щодо скоєних правопорушень стосувалися українського законодавства, але звинувачувачі, як зазначається у рішенні суду, не надали «жодних експертних доказів українського законодавства». Тобто ФГВФО в англійському суді доводив порушення відповідачами українського законодавства, але у суду його просто не було.

Відповідачі оскаржили юрисдикцію суду та виграли це оскарження на підставі forum non conveniens. Це юридична доктрина, за якою суди можуть відмовитися визнавати свою юрисдикцію та розглядати питання, якщо є більш відповідний доступний сторонам суд. Тобто українські суди.

Але достатніх аргументів проти фактів, викладених Фондом, його адвокати не надали. Вони просто під час засідання повідомили, що Жеваго був лише власником цих компаній та банків, а відношення до їх управління власник компаній не мав. У банкрутстві банку там звинуватили Національний банк України.

Так Констянтин Жеваго, Єн Ентоні Пеллоу та три компанії першого і перемогли у цій справі. Проте загроза ще є — Фонд обіцяє продовжити боротьбу «за повернення виведених коштів та активів як в українських судах, так і в судах іноземних юрисдикціях.