Запровадження масштабного кількісного пом’якшення в Україні найімовірніше матиме негативні наслідки, вважають в Департаменті монетарної політики та економічного аналізу НБУ. Кількісне пом’якшення може спричинити низку негативних явищ для української економіки, які затьмарять позитивні.

Кількісне пом’якшення. Що це таке?

Це нетрадиційний засіб грошово-кредитної політики. Він використовується у випадках коли коректування грошово-кредитної політики за допомогою звичайних методів стало неефективним або неможливим.

Це відбувається таким чином: центральний банк викуповує на відкритих фінансових ринках активи, тим самим вливаючи в економіку певну кількість ліквідності. Цей захід збільшує резерви банків, а також підіймає ціни фінансових активів, а прибутковість боргових цінних паперів знижується.

За своєю суттю це є звичайним вливанням грошей в економіку. Для цього центральні банки проводять масштабний викуп державних цінних паперів чи інших активів на вторинному ринку. Хоча буває, що й на первинному. Фактично проходить обмін фінансових активів на національну валюту — здійснюється додаткова емісія.

Як це працюватиме в Україні?

На думку начальника управління монетарної політики Департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ Михайла Ребрика та головної економістки Департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ Альони Закутньої, запровадження масштабного кількісного пом’якшення в Україні з високою ймовірністю матиме негативні наслідки.

У статті для Liga.net вони повідомляють, що кількісне пом’якшення підірве довіру до НБУ, розбалансує економічні очікування, призведе до зростання премії за ризик, посилить відплив портфельних інвестицій, створить додатковий девальваційний та інфляційний тиск, і розгорне економіку у бік доларизації. На їхню думку, абсолютна більшість передумов для ефективного застосування кількісного пом’якшення в Україні не виконуються:

  • гривня не належить до резервних валют;
  • довіра до гривні та НБУ все ще продовжує формуватися, зважаючи на недостатньо довгу історію підтримки низької інфляції;
  • інфляційні очікування покращуються, але все ще не є надійно заякореними на рівні цілі;
  • «інституційна слабкість» та відносно невисокий суверенний кредитний рейтинг України підвищують ризик відпливу капіталу з країни та доларизації економіки;
  • «глибина» валютного ринку є незначною, а відповідно наявні міжнародні резерви швидко вичерпаються у разі суттєвого посилення девальваційного тиску.

Своєрідне «кількісне пом’якшення» в Україні вже відбулося

Відносне зростання грошової маси в Україні є більшим, ніж в більшості країн, що розвиваються, які у 2020 році запровадили кількісне пом’якшення.

У порівнянні з серпнем 2019 року грошова база (гроші, емітовані НБУ) зросла на 25,8% або на 113 млрд грн, а грошова маса (усі кошти в обігу) збільшилася за рік на 28,7% або 374 млрд грн. До цього всього варто ще додати 107,6 млрд грн (+168% р/р або +67,5 млрд грн), які у вересні 2020 року були розміщені у депозитних сертифікатах НБУ.

Одним з ключових джерел українського «кількісного пом’якшення» стали валютні інтервенції. Замість викупу цінних паперів, Нацбанк займався купівлею іноземної валюти. Це не спричинило суттєвого прискорення інфляції та дестабілізації макрофінансової ситуації, а золотовалютні резерви зросли до найвищого рівня з 2012 року.

Це спричинило зниження процентних ставок в економіці, а банківська система не почала хворіти. То, як зазначають в НБУ, справа не у відсутності ліквідності та високих процентних ставках. Жвавішому кредитуванню заважають структурні чинники:

  • недостатня захищеність прав інвесторів та кредиторів;
  • монополізація та «тінізація» багатьох секторів економіки;
  • невизначеність щодо перспектив співпраці з МВФ та іншими міжнародними партнерами України.