Олександра Данченко часто називають “діджитал-євангелістом”. 15 років він очолював телекомунікаційну компанію «Датагруп», за часів своєї каденції наполягав на створенні Міністерства з питань інновацій, цифровізації та майбутнього України, а очолюваний ним Комітет сприяв появі в Україні стандартів 3G і 4G. Сьогодні “зв’язковий” з більш ніж двадцятирічним стажем роботи займається стартапами і розвитком інформаційних технологій.

Скандали з крадіжкою і перепродажем персональних даних українців вже не перший раз виникають в Україні. Травневі події, пов’язані з Telegram-ботом UA Baza знову привернули увагу українців до проблем кіберзлочинів і кібербезпеки. “Досьє” до персональних даних практично будь-якого українця, як виявилося, можна купити навіть за 500$. 

Про те, що з себе представляє кібербезпека, хто і як слідкує за нею в нашій країні, які переваги і недоліки у “цифровізації по-українськи” Данченко поговорив з “Українським капіталом”. 

фото з сайті політичної партії
Фото з сайту політичної партії “Самопоміч”

В Україні був черговий скандал з витоком персональних даних українців – через UaBazaBot. Як на Вашу думку, чи має відношення до витоку система «Дія»?

Точну відповідь на це питання можуть дати лише компетентні органи – правоохоронці, Держспецзв’язку та інші. Але моя особиста думка – ця конкретна ситуація до “Дії” не має відношення. Якщо говорити в цілому, то проблема витоку даних – результат “дірок” у захисті систем державних реєстрів і людський фактор.

Скільки взагалі може коштувати персональна інформація? Хто і скільки заробляє на цьому?

Коли такі дані розповсюджені публічно, це означає, що один раз на цьому вже заробили – організували витік інформації. Це можуть бути мільйони доларів. 

А на другому етапі інформація на одну людину може коштувати від кількох сотень до декількох тисяч доларів. 

Але варто підкреслили – “Дія” і подібні системи надають доступ до інших баз даних, власних баз вони не мають. Це проблема лише держави – як вона захищає реєстри та персональні дані громадян.

Чи означає це, що подібна ситуація може повторитися? Чи готові наші правоохоронці розслідувати і розкривати такі кіберзлочини?

В наших спецслужб і правоохоронців є і досвід, і знання, як для захисту країни, так і для розслідування кіберзлочинів. Але виникає питання – як вони цей досвід і знання використовують? Для тиску на бізнес, або для реального вирішення проблеми? Також, головним чинником є чесність та прозорість українських судів. І тут… для опису нашої судової реформи хочу процитувати свого товариша: «Наше ралі Париж-Дакар фінішувало на старті». 

Тому моя відповідь – так, ця ситуація може повторитись. І одна з причини те, що не створено єдиного плану синхронної цифрової трансформації державних органів і установ. Системи залишаються розрізненими. 

В нас більше 400 різних, непоєднаних між собою, реєстрів. Наприклад, існує реєстр НАЗК, але він не пов’язаний з іншими державними реєстрами. Тому працівники НАЗК повинні роздруковувати дані з реєстру і їхати, наприклад,  в податкову, і в ручну перевіряти інформацію. І таких прикладів дуже багато. 

Такий status quo має просту мету – оминути справжню цифровізацію, тому що вона вб’є корупцію. Тому для впровадження цифровізації потрібна жорстка політична воля. На жаль, за часів моєї каденції у Верховній Раді такої політичної волі в керівників держави не було. 

І поки що я не бачу бажання чиновників створити єдине реєстрове поле і захистити його єдиною системою кібербезпеки. Технічних можливостей і варіантів рішень сьогодні є достатньо.

А у нас що є зараз? Дуже позитивно і швидко Мінцифри розвиває цифрові сервіси, які дійсно полегшують життя громадян. Але як вони впливають на ріст ВВП? Уряд забув про розвиток цифрової економіки і створення цифрової інфраструктури.  

Але ж у цьому напрямі багато вже що зроблено.

Так, за моєї каденції у парламенті ми з командою однодумців ініціювали створення Міністерства цифровізації, інновацій та майбутнього або Міністерство цифрової економіки. Хоча і було створене Міністерство цифрової трансформації, але все одно це прорив і величезний крок вперед і демонстрація політичної волі.

Нарешті було впроваджено стандарти мобільного зв’язку  3G та 4G. У 2014-2017 роках Комітет з питань інформатизації та зв’язку багато для цього зробив. 

Але щоб зробити відповідне покриття, потрібні великі інвестиції і мобільним операторам потрібно дати можливість інвестувати. Зараз оператори щорічно сплачують величезні кошти за користування частотами. Коли я був депутатом, я відстоював пропозицію зробити як у всьому світі – такі платежі повертати у галузь для інвестицій в інфраструктуру. І за 3-5 років оператори значно збільшать надходження бюджет від своєї діяльності.

А зараз я можу назвати 5 трас від Києва у різні напрямки, де взагалі немає покриття. Де, умовно кажучи, я повинен залізти на дерево і ловити сигнал, щоб користуватися електронною послугою або додзвонитись до аварійних служб. 

Якщо говорити не лише про кібербезпеку, а і про ринок кібербезпеки. Чи є він в Україні? І що з себе представляє? 

В Україні він на початковому рівні. Кібербезпека повинна працювати в межах всієї країни,  і не може бути забезпечена лише в окремій частині держави або навіть на рівні окремої компанії. І головним диригентом на ринку кібербезпеки повинна бути держава. Це стосується і впровадження стандартів, замовлення продуктів, взаємодія з приватним сектором і так далі.

Кібербезпека –  це також внутрішній потенціал зростання економіки. Всі ми говоримо зараз про те, що всі українські ІТ-спеціалісти, майже 90%, працюють на аутсорсі – а могли б створювати власний готовий продукт. Крім того, наш досвід в цьому напрямку може успішно продаватись у інші країни.

Але потрібна бути довіра між державою і приватним сектором, прозорість, єдині правила для всіх, чесні суди, щоб бізнес не боявся, що до нього прийдуть.

А що відбувається в нас? Приватний сектор апріорі не довіряє державі. Він побоюється, що у випадку, якщо він підключиться до держави, держава буде його моніторити, прослуховувати, записувати, а у деяких випадках організовувати рейдерські захоплення. 

Що ще стоїть на шляху розвитку цифрової економіки в Україні?

Ще захист авторських прав. МВС чи інші правоохоронні органи вже давно повинні були заїхати на Караваєві Дачі чи на Петрівку, і вирішити це питання. У них для цього є всі повноваження. Для цього не потрібно ніяких законів, нічого. Всі знають, де збираються, прошиваються вкрадені телефони – на Караваєвих Дачах. Поїдьте туди, вирішіть це питання. Але ні. Коли потрібно розібратися з конкурентом, або вигнати бабусю, що продає помідори біля метро, то вони перші. А проблеми, які дійсно “під носом” – не вирішуються. А все починається з виконання законів. В тому числі, і з захисту авторських прав, що є надзвичайно важливим з точки зору кібербезпеки.

Як Ви оцінюєте успіхи нинішнього Мінцифри? Чи реалізується сьогодні щось з того, над чим працювала ще Ваша команда?

Під час моєї роботи у Комітеті ВРУ було розроблено 7 кроків для створення цифрової економіки. Серед них проект з створення електронної акцизної марки, цифрова митниця, створення єдиного державного реєстру, онлайн система моніторингу грального бізнесу тощо. 

В цілому, якщо реалізувати всі 7 кроків, то бюджет кожний рік буде додатково отримувати близько 20 млрд. грн. І для реалізації цих кроків майже не потрібно додаткових витрат з бюджету.

Але потрібно залучати інвестиції у цифрову інфраструктуру і потім такі інвестиції збільшують надходження у бюджет і прискорюють економічне зростання. Наприклад, в Польщі інвестована в цифрову інфраструктуру одна злота давала 0,7% до приросту ВВП. Цікаві дані, наприклад, по Естонії. Там використовується близько двох мільйонів цифрових підписів на місяць. Це означає, що вся економіка перейшла на цифровий сервіс. І тільки за перший рік вони отримали близько 3,5% зростання ВВП. Взагалі, в країнах Євросоюзу дуже багато зроблено з точки зору розвитку цифрової економіки і цифровізації взагалі. Все можливе, що можна було в цьому напрямку зробити, вони зробили. 

Нещодавно парламент відправив на доопрацювання програму Уряду. Хтось її називав твором або рефератом на тему «Все буде добре». Як би ви її назвали? 

До цього часу всі програми Урядів були планам дій на один рік. Як в студентів «Від сесії до сесії живуть студенти весело». Хоча наші Уряди не завжди живуть весело, і не всі доживають до кінця року. 

Програма дій уряду повинна виходити з економічної стратегії розвитку держави. Якої до сих пір немає. Ця стратегія повинна в собі мати інвестиційну стратегію, розвиток цифрової економіки (не тільки цифрової трансформації), розвиток пріоритетних секторів економіки і так далі. 

Ми сьогодні вже торкалися питання 3G-4G. Того, що це стало можливим в Україні в тому числі і завдяки роботі Комітету ВРУ з інформатизації. Що, на Вашу думку, слід зробити для появи 5G в Україні, чи готова країна до цього і чи потрібен нам взагалі такий зв’язок?

5G – це зовсім інша  ідеологія і архітектура побудови системи комунікації. І швидке завантаження відео на мобільний телефон не є її кінцевою метою. 

Для телефонів і загального доступу громадян до цифрових послуг і цифрової економіки спочатку треба розгорнути по всій країни 4G та оптоволоконні мережі. 

Потрібно віддати належне Президенту, Мінцифри та НКРЗІ за те, що вони приділили багато уваги саме по частотам на 4G. Це дуже великий прорив. 

Але цифрова інфраструктура це не тільки 4G або 5G. Це поєднання розгалуженої оптичної мережі по всій державі з сучасними мобільними та супутниковими технологіями. Наприклад, такі системи вже існують: супутникова система Strarlink Ілона Маска та Jupiter  від американської компанії Hughes, або високошвидкісний доступ від різних операторів у KA-діапазоні.

Дуже важливою є наша кооперація з Європейським Союзом. Наприклад, в ЄС існує проект Single Digital Market, якому виділяється близько 60 млрд євро на побудову цифрової інфраструктури. І нам вдалося неймовірними зусиллями приєднатись до цього проекту. Частка України може скласти від 3 до 5 млрд євро. І це не інвестиція. Це дотація. Але десь цей проект “завис”.

Ці гроші можна було б використати для будівництва цифрової інфраструктури (оптичної, мобільної, супутникової). Останні 6 років в Україні будуються дороги. У всьому світі під час будівництва одразу закладається оптичні кабелі та інші елементи цифрової інфраструктури. На момент будівництва доріг це коштує у десятки разів дешевше, ніж потім наново це прокладати вже у побудованій дорозі. Тому, вже зараз важливо не повторювати помилки і разом із будівництвом доріг можна закладати елементи цифрової інфраструктури. 

Цифровізація це єдиний шлях зростання економіки та благополуччя людей. А ще це перемога над корупцією, захист персональних даних громадян, та спрощення діалогу людей з державою за допомогою електронних сервісів. 

І коли ми почнемо говорити із світом однією цифровою мовою, то зможемо легше і швидше залучати іноземні інвестиції.