Вибір невеликий

В’ячеслав Черняховський пояснює — зі 60-70 страхових, які займаються в Україні медичним страхуванням, ДМС-поліси клієнтам «з вулиці» продають максимум 10.

«Заявляють, що страхують, багато страхових компаній. Але так, щоб потенційний клієнт прийшов, виявив бажання застрахуватися, заплатив гроші та вийшов з полісом — таких компаній одиниці. За великим рахунком, зараз не клієнти вибирають собі страхову для ДМС, а страхові вибирають, кого вони згодні застрахувати, а кого — ні», — пояснює Черняховський.

За його словами, випадків, коли страхова одному індивідуальному клієнту на ДМС-поліс дає добро, а іншому відмовляє — безліч. Річ у тім, що одного клієнта і його медичну історію страхова може знати, а іншого — ні. А значить, немає ніяких гарантій, що вже на наступний день після покупки поліса такий клієнт не побіжить лікуватися.

Саме тому потенційні клієнти на перший рік можуть купити добровільне медичне страхування за індивідуальною ціною, а вже в наступному — коли страхова переконається у вашій благонадійності, можливе зниження вартості поліса та розширення спектру страхових опцій.

«Якщо людина купує страховку, щоб лікуватися, то рік вона чекати точно не буде. І страхові про це чудово знають», — пояснює Черняховський.

Ще один спосіб застрахуватися за корпоративною ціною — знайти родича, якого на його роботі вже застрахували. І стати його «+1». Страхові нерідко страхують не тільки співробітників, але і їх родичів. Правда, за самого співробітника платить роботодавець. А за родича доведеться платити корпоративну ціну вже зі своєї кишені.

Часто з цієї ж причини потенційні ДМС-клієнти, що працюють в одному і тому ж місці, кооперуються — окремо страхова компанія їх страхувати відмовляється. А якщо їх збереться кілька, то грошей у страховий фонд СК зможе залучити більше. А значить, і вартість страховки буде вже нижчою.

«Люди буквально бігають по поверхах та агітують всіх, кого можна. Адже зібравши групу з 10-15 осіб, вони вже будуть мініатюрним колективом. А значить, шансів вмовити страхову застрахувати їх за корпоративною ціною більше», — пояснює В’ячеслав Черняховський.

По суті, для страхових висока вартість страховки — свого роду маркер, який дозволяє частково відсіяти клієнтів, що потім приходять лікуватися. Адже той, хто може дозволити собі страховку за 25 тисяч гривень, той швидше за все має кошти й на все інше — добре харчуватися, стежити за здоров’ям, приймати вітаміни. Тобто робити все те, що дозволяє менше хворіти. А значить і звертатися за медичною допомогою по страховці.

За словами Черняховського, якби в Україні повноцінно запрацювала система електронної медичної карти, страхові могли б уже на моменті прийняття рішення «відсіювати» клієнтів, які купують страховки заради лікування, та відмовляти їм. Отже, «самостійне» страхування не було б для них таким збитковим. А значить, і вартість «самостійних» могла б знизитися.