На фоні втрати урожаю рядом фермерів через засуху в Україні знову заговорили про державні дотації на агрострахування. В теорії, це дозволить державі зменшити ризик виплати дотацій аграріям у випадку загибелі урожаю. Як працює агрострахування і чи може бути такий механізм ефективним розбирався “Український капітал”.

В Мінекономіки повідомили, що найближчим часом у Верховній раді буде розглянуто законопроект, покликаний стимулювати розвиток агрострахування в Україні. Про це заявив Тарас Висоцький, заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.  

Озвучена процедура отримання субсидії виглядає напрочуд просто: аграрії укладають договір страхування майбутнього врожаю від ризиків загибелі та оплачують його самостійно. Після цього аграрій отримує компенсацію від держави в розмірі 50% страхової премії через банк або страховика. Жодних акредитацій страхових компаній чи узгодження розміру тарифів.

На субсидії в уряді планують виділити 2 млрд грн, щоб залучити до страхування максимальну кількість фермерів. 

«Агрострахування сьогодні в пріоритеті уряду. На нього слід виділити мінімум 2 млрд грн з бюджету 2021 року. Воно спрацює лише у випадку, коли буде масовим. Ідея запуску в новому форматі дуже проста – Агростраховий пул як інструмент не використовувати, а робити платежі як через страховиків так і через банки за відсотками за кредитами», – Тарас Висоцький.

Криза довіри

Агрострахування – добровільний вид страхування, а яким страховик відшкодовує фермеру збитки внаслідок загибелі майбутнього врожаю внаслідок погодних або інших ризиків.  Ліцензію на цей вид сьогодні має  кілька десятків страховиків. Проте реально агрострахуванням займаються не більше 20 з них, адже об’єми ринку сьогодні мізерні. За даними видання Insurance Top з 20 страхових компаній, що отримали 226,2 млн грн страхових премій лише 13 здійснили страхові виплати. 

Субсидування страхових премій запроваджувалось в Україні вже двічі в 2005-2008 роках та в 2012 році. І саме ці періоди наочно демонструють, що ріст кількості укладених договорів агрострахування  відбувався саме завдяки державним субсидіям. Проте щойно у держави закінчувались кошти на страхові субсидії – аграрії відмовлялись від страхування. 

Джерело: IFC

За словами страховиків, сьогодні посіви застраховані на менш ніж 5% сільськогосподарських площ. Причин декілька: недовіра до страхових компаній з 2012 року, коли ті укладали договори страхування на умовах, що унеможливлювали отримання страхового відшкодування. Право на отримання субсидій отримали лише ті аграрії, що уклали договори з страховиками, що увійшли до Аграрного страхового пулу. Ці компанії були лояльними до соратників по партії тодішнього президента Віктора Януковича.

Загалом було укладено близько 2 тис страхових договорів, але рік виявився невдалим і страховики отримали майже 800 звернень про страховий випадок. Збитки перевищили страхові платежі у кілька разів. Деякі компанії не виконали свої обов’язки перед фермерами і ті залишились ні з чим. Умови страхування в цих компаніях були неприйнятними, в результаті деякі аграрії взагалі не отримали виплат.

Окрім недовіри до страховиків українські аграрії не звикли покладатись на когось окрім себе. Сукупність ризиків для фермера- колосальна: окрім погоди він стикається з хворобами рослин, відсутністю коштів, складними умовами доступу до кредитів, ризиком рейдерства, проблемами з правами на землю. 

«Якщо для агровиробників з іноземними інвестиціями страхування є необхідною умовою ведення бізнесу, то українські аграрії розраховують на щасливий випадок. Згадують про страхування лише після масштабних збитків. Приміром, нинішня ситуація в Одеській області, де загинули значні площі майбутнього врожаю стимулюватиме аграріїв згадати про страхування і наступного року укласти договір. Проте якщо наступного року погодні умови будуть сприятливими – як показує досвід, фермери скоріше за все знову відмовляться від страхування», – розповів Віктор Андрійчук, керівник управління андерайтингу СК «АRХ».

джерело:
Insurance Top

Що відбувається сьогодні

Аграрне страхування сьогодні розвивається за рахунок  двох факторів. 

⦁ Традиційно страхові компанії співпрацюють з фермерами та укладають договори добровільного страхування сільськогосподарської продукції на період  перезимовки озимих зернових культур та на весняно-літній період  (зернові культури, соя, соняшник, кукурудза, ріпак та інші культури). Популярністю  користуються і комплексні страхові програми (ризик втрати майбутнього врожаю внаслідок негативного впливу погодних явищ чи інших ризиків, страхування сільськогосподарської техніки, фінансових ризиків).

⦁ З іншого боку аграрії зобов’язані страхувати майбутній врожай за умовами укладання форвардних договорів поставки з Аграрним фондом України. Протягом останніх років вибір страховиків відбувався на підставі кваліфікаційних вимог до страховиків. Проте вже цього року наказ, яким затверджувались відповідні вимоги було скасовано, натомість призначено двох страховиків, які можуть укладати договори страхування майбутнього урожаю у 2020 році –  іноземні страхові компанії АRX та «ПЗУ Україна». Проте в приватних розмовах страховики повідомляють, що після зміни керівництва Аграрного фонду перелік страховиків буде розширено, аби уникнути штучної монополії.

Чому агрострахування в Україні не стане массовим явищем

Механізм державної підтримки аграріїв в страхуванні застосовується в багатьох країнах – Туреччині, США, країнах Європи. Основна мета – знизити ризик збитку внаслідок неврожаю для державного бюджету. Умовно кажучи, аграрії не повинні звертатись до держави за фінансовою допомогою через втрату врожаю – для цього є страхові договори. Виняток лише у випадку масштабних катаклізмів, що знищили значну частину врожаю. 

Проте важливим є і те, про які саме договори страхування йтиметься. Адже страхування може бути мультиризиковим чи від кількох конкретних ризиків (заморозки, засуха, град, дії третіх осіб, інфекційні хвороби), індексним (коли страховий випадок настає у результаті, якщо врожай з одного гектару виявився нижчим, ніж середній показник врожайності за останні 5-10 років).

 «Держава, впроваджуючи механізм субсидій за договорами страхування має право регулювати умови, за якими воно здійснюється. І ці умови мають бути прийнятними для страховиків та виправданими для аграріїв. Окрім того, аби уникнути суперечок, слід передбачити механізм досудового врегулювання спорів.  Одного боку це захистить страховика від можливого шахрайства, з іншого – гарантує аграрію отримання страхової виплати у випадку настання страхової події», – розповів Руслан Зимовець, керівник відділу страхування агропромислових ризиків СК «Інго».

Страховики побоюються, що запуск державних субсидій викличе інтерес до агрострахування навіть у тих страховиків, які досі не займались агрострахуванням, а отже не мають спеціалістів, що здатні проводити професійну аграрну експертизу. І що найнебезпечніше – не мають договорів перестрахування. Аграрні ризики, як і будь-які масшабні ризики традиційно перестраховують за кордоном. 

Це виглядає наступним чином: аграрій укладає договір з українським страховиком і сплачує йому страхову премію. Далі український страховик залишає собі до 30% премії, а решту перераховує іноземному перестраховику (найчастіше європейські  компанії). Якщо трапляється страхова подія, то виплату здійснює іноземний перестраховик ,а українська компанія виплачує відповідно до 30% виплати. Тому наявність перестрахування – основна запорука отримання виплати аграрієм.

Проте, якщо страховики підтримують ідею кваліфікаційних вимог до компаній та договорів, що будуть субсидуватись, то вони категорично проти того, щоб держава регулювала ціну страхування. Адже вона залежить від багатьох факторів –  від історії погодних умов певної території до ціни перестрахування даного ризику. 

Традиційно, страховий тариф, приміром, для страхування озимої пшениці на період перезимовки коливається на рівні 3,5-5% страхової суми. Під страховою сумою розуміють всі затрати фермера на вирощування озимих до весняного відновлення вегетації (затрати на насіння, міндобрива, засоби захисту рослин, обробку поля, зарплату робітників і тд).  Тому вартість страхування складатиме десятки тисяч гривень для фермера.

Навіть за умови, якщо держава компенсуватиме 50% страхових премій і механізм буде прозорим, а компенсація вчасною – масового попиту на страхові продукти не буде.  Суттєве зростання відбудеться за умови м’якого тиску на фермера. Приміром, коли укладання договору страхування буде обов’язковою умовою в державній програмі здешевлення вартості кредитів чи інших програмах державної підтримки аграріїв.  

Але страховики сьогодні налаштовані досить скептично. По-перше, в умовах дефіциту державних фінансів, вони не впевнені, що уряд знайде потрібні кошти. По-друге, нинішні об’єми страхування є досить скромними. За весь 2019 рік страховики отримали всього 226,2 млн грн страхових премій. І навіть за умови, якщо обсяги страхування зростуть вдвічі – то йтиметься про 500 млн грн премій, відтак – не більше, ніж 250 млн грн державних субсидій.