Українські граблі: топ-5 показових фінансових пірамід України

Неефективність правоохоронних органів, превалювання форми закону над суттю та низька фінансова грамотність — запорука успіху шахрайських фінансових пірамід в Україні. Декілька тижнів тому Служба безпеки України заявила, що B2B Jewelry є нічим іншим, як фінансовою «пірамідою», та стала проводити своє власне розслідування. Втім магазини компанії продовжують працювати.

Ця компанія пропонувала впродовж певного часу придбавати всім охочим ювелірні вироби (золото та срібло) з кешбеком більше ніж 100% чи вкладення грошей під 400% річних.

За відносно короткий час свого існування, компанія змогла обігнати цілий ряд банків за кількістю клієнтів. Більше ніж 600 тисяч людей стали учасником фінансової піраміди, не дивлячись на багату українську історію цього сегменту.

Що характерно — до створення фінансових пірамід не рідко прикладала руку центральна влада країни.

Фактично велику дорогу у шалений світ оманливих фінансових «пірамід» відкрив спеціальний Декрет про трасти, підписаний у 1993 році, який «благословив» тодішній Кабінет Міністрів. У цьому документі чорним по білому було однозначно регламентовано те, що трасти (товариства, які працюють на довірі — останнє слово є ключовим), мають право працювати із грошима населення.

Після цього почали народжуватися на світ трастові та подібні їм компанії, які збирали гроші населення та обіцяли їм «ситні» відсотки мало не 4500% річних.

Траст «Меркурій». Купівля-продаж акцій під 430% річних. Роки активності 1992-1995

Ті, хто жив на початку 90-х років минулого століття, чудово пам’ятають «Галіна бланка», які завозив до України бізнесмен Семен Юфа. Бізнесу йому стало замало й він створив свій траст «Меркурій», який, по суті, був типовою фінансовою «пірамідою».

Під дахом «Меркурія» існував речовий ринок «Патент» на Республіканському стадіоні у столиці України. Ця фірма брала активну участь у приватизації підприємств в Україні.

У 1992 році «Меркурій» став поступово викуповувати акції великих торгівельних центрів, наприклад, столичних «Дитячого світу» та універмагу «Україна», а також промислових підприємств. До останніх можна віднести Київський молокозавод №2 та Житомирський завод металоконструкцій.

Семен Юфа в День підприємця, 1993. Фото: В. Мілосердов

Семен Юфа зі своїми компаньйонами обіцяли клієнтам до 430% річних за свої акції. Тому й не дивно, що населення з’їжджалося з усіх усюд у Київ та атакувало офіс «Меркурія», щоби вкласти приватизаційні сертифікати або навпаки купити акції компанії.

Успіху проекту сприяло також те, що Семен Юфа відрізнявся активною громадянською позицією і був «своєю людиною» для багатьох простих людей.

Першим вкладникам, які купували акції «Меркурія» протягом півроку-рік, дійсно пощастило — їм компанія сплачувала відсотки за акціями. Проте, вже за рік-півтора цей процес став поступово пригальмовуватися, а в 1994 році «Меркурієм» всерйоз почала цікавитися міліція.

Саме тоді Семен Юфа й зник з України. Звісно, що надалі ніхто з вкладників вже нічого не отримував. У лютому 1995 року обурені люди почали штурмувати офіс компанії, але, звичайно, це не допомогло.

Як вважають фахівці, «Меркурій» зміг зібрати з населення близько 25 мільйонів доларів. Усього ж вкладників було близько 25 тисяч осіб.

Проте, багато років після падіння «Меркурія» Семен Юфа, живучи собі тихо та спокійно в Ізраїлі, в інтерв’ю одному з відомих українських видань називав куди більшу цифру – ошуканими клієнтами стали 150 тисяч українських сімей. Також він зазначив, що на різниці у вартості цінних паперів, «Меркурій» заробляв від 50 до 100 тисяч доларів щоденно.

Юфа вважає, що таке це тривало протягом чотирьох років, як кажуть, без зупинки, просто на кшталт конвеєра. Таким чином, якщо вирахувати вихідні дні, то він зі своїми компаньйонами заробив від 60 до 120 мільйонів доларів.

Станом на 1995 рік в такій супербідній країні, якою була Україна на початку та у середині 90-х років минулого століття, це дуже суттєві кошти.

«Український будинок Селенгу» (УБС): збір майна та грошей під надвисокі відсотки з поверненням плюс дисконт за першою вимогою. Роки активності – 1992-1995

Широку популярність отримала фінансова піраміда «Український будинок Селенгу», якою керував Сергій Потєхін. Що стосується юридичної точки зору, то ця компанія працювала повністю легально, керуючись вищезгаданою Постановою Кабміну України. Компанія мала у кожному обласному центрі країни свої філії, де займалася збиранням грошей від населення під відсотки. Вона активно працювала з 1992 по 1995 роки.

В угоді так званого «селенгу» (цей термін придумали самі його «отці») йшлося, що сторони домовляються, керуючись добровільним волевиявленням відповідно до закону «Про власність», визначати його предметом так званий накопичувальний «селенг». Тобто клієнт передає УБС свою власність (кошти) у його користування з правом повернення майна за першою вимогою.

Договір поточного селенгу УБС. Джерело: crafta.ua

У такому договорі, наприклад, звучали конкретні цифри: премія складається з розрахунку не менше 90 карбованців на кожні 10 тисяч карбованців (майна чи коштів, які віддав УБС клієнт) за кожен день користування. Тобто фізична особа на своїх десяти тисячах карбованців, які вона передала УБС, могла заробити за місяць 2,7 тис. карбованців.

Експерти сходяться на думці, що «Український будинок Селенгу» був однією з найуспішніших фінансових пірамід, який залучив понад 9 трильйонів карбованців.

«Омета-Інстер»: страхування із надвеликими відсотками. Роки активності — 1991-1994.

На початку 90-х років минулого століття також виникають інші потужні «пилососи» коштів населення. Багато з них серед страхових компаній. Ці фірми стали популярними, адже свого часу люди перестали довіряти новоствореним банкам, а також фізичні та юридичні особи не могли взяти кредити в цих фінустановах.

Тому і потяглися до інших новоутворень – страхових компаній. Тоді у всіх на вустах були назви «Омета» та «Омета-Інстер».

Страхову компанію «Омета-Інстер» було створено ще в 1991 році, а її статутний фонд становив всього 100 тисяч рублів. З них — 75% було внесено Іваном Сахаром. Характерно, що першою великою й відносно вдалою угодою стало страхування цілого великого ешелону автівок, який прямував з Владивостоку до Києва.

Страхову компанію «Омета-Інстер» було створено ще в 1991 році, а її статутний фонд становив всього 100 тисяч рублів. З них — 75% було внесено Іваном Сахаром. Характерно, що першою великою й відносно вдалою угодою стало страхування цілого великого ешелону автівок, який прямував з Владивостоку до Києва.

Згодом до цієї компанії приєднався і відомий нині бізнесмен Григорій Суркіс. Останній вже вніс до статутного фонду компанії значно більші гроші й ця сума становила 1 мільйон рублів.

Компанія розпочала страхування фізичних осіб під відсотки. Спершу це були 9% річних. Може здатися замало, проте, приміром, в той самий час, працюючий «Держстрах» взагалі не пропонував клієнтам ніяких відсотків. Справи в «Омета-Інстер» пішли чудово, вона збільшувала свій капітал кожного року практично в геометричній прогресії.

Однак, працювати довго такій «піраміді» не пощастило. Так, у 1993-1994 роках «Омета-Інстер» не змогла виконати зобов’язання за своїми облігаціями. Та й це зробити їй також було дуже важко, адже вона пообіцяла клієнтам 1000% річних. Після цього компанія перестала існувати.

МММ 2-га хвиля. Акції «МАВРО» із 60-100%-им дисконтом. Роки активності – 2011-2012

Безперечно, найяскравішим прикладом фінансових «пірамід» пострадянського простору є МММ під керівництвом Сергія Мавроді. У 1991-1994 роках цей бізнесмен вибудувавши свою велику аферу, діяв в Російській Федерації.

Умер Сергей Мавроди - Газета.Ru | Фото
Сергій Мавроді. Джерело: РИА Новости

Він відсидів у тюрмі, потім вийшов та вирішив поновити свою діяльність, але вже в Україні та інших країнах колишнього СРСР. В Росії таке було знову зробити неможливо, оскільки там діяв спеціальний закон, який забороняв такий вид діяльності.

Реклама послуг «нової» МММ стала з’являтися в Україні у 2011 році, тому таку компанію стали називати МММ-2011.

Принцип дії його нової системи полягав у наступному: учасники за певним на сьогодні курсом купують або отримують віртуальні МАВРО (спеціально створені цінні папери, їх ще називали МАВРО-доларами). Курс таких паперів змінюється за особистим розпорядженням Мавроді, проте він зростав поступово від 10 до 100%. Таким чином, були різні МАВРО з прибутковістю від 20 до 60% на місяць.

Цікаво те, що МММ-2011/12 не мали свого офісу, тому коли учасник хотів продати частину таких цінних паперів, то гроші він отримував від іншого або за розпорядженням «отців» компанії. До слова, знову виникла типовий до інших фінансових «пірамід» проект. Форма перерахунку коштів була різною – готівкова, переказом, електронна платіжна система тощо.

Для участі у такій «грі на гроші» достатньо було зареєструватися у «керівника» такої десятки різних осіб. Піраміда була активною у 2011-2012 роках. Точну суму коштів, зібрану цього разу, експертам назвати важко — система була дуже розгалуженою і діяла переважно в інтернеті. Втім, перші вкладними системи змогли дійсно непогано заробити.

Гра на ФОРЕКСі. MMCIS: кошти від населення з метою вигідного розміщення (до 11% на рік). Роки активності – 2007-2014.

У новітні часи на світ стали з’являтися компанії, які ошукували людей, пропонуючи їм гру на Forex та інвестиції в сміттєві цінні папери. «100% річних це реально» — такий слоган був у компанії у 2012 році.

Компанія надавала брокерські послуги та позиціонувалась як така, що мала доступ до торгівлі на ринку Форекс. Іншим напрямком її діяльності були послуги довірчого спрямування — компанія приймала гроші від своїх клієнтів з метою вигідного їх розміщення.

Forex MMCIS Group мала всі характерні для фінансової піраміди риси: обіцянка щодо доходів, які не відповідають реаліям ринку, непрозорі джерела фінансування, штучне роздмухування вартості активів. До того ж дуже масованою та, як кажуть, нав’язливою була впродовж років реклама цієї компанії та її видів послуг.

Реклама MMCIS на будівлі готелю «Дніпро» в центрі Києва. Джерело: ratingfx.com

Ще однією ознакою, яка дуже схожа на «листи щастя»: група пропонувала своїм клієнтам залучати друзів та родичів. Начебто за кожне таке одиничне залучення, клієнт отримував до 5% від суми своїх інвестицій у Forex MMCIS Group.
Отже, у 2014 році так все і сталося: компанія перестала платити фізичним особам відсоткові ставки. Потім були офіційні звернення дирекції групи, що вона офіційно припиняє свою роботу.

Свого часу називалися різні цифри щодо залучення коштів від фізичних осіб із подальшою сплатою відсотків. Наприклад, в одному з джерел вважається, що компанія впродовж свого існування залучила до 130 мільйонів доларів, 70 мільйонів з яких припадає на Росію.