Минулого тижня відбулася подія, з одного боку, класична для світової економічної спільноти, а з іншого — незвичайна для України. Підписання подібних великих економічних угод, що відбувається раз в 3–4 роки, впливає як на великі бізнеси, так і відзначається на житті звичайних споживачів.

«Український капітал» розповість на прикладі договору між Україною та Туреччиною, що таке зона вільної торгівлі, на що впливають подібні угоди та які наслідки мають.

Що відбулося?

У минулий четвер, 3 лютого, прем’єр-міністр України Денис Шмигаль та міністр торгівлі Туреччини Мехмет Муш підписали від імені своїх країн угоду про вільну торгівлю між Україною й Туреччиною.

Ця угода, як зазначається на сайті Президента, «покликана сприяти розвитку торговельно-економічного співробітництва між країнами шляхом запровадження режиму вільної торгівлі». Серед перспектив документу там перелічуються:

  • активізація торгівлі між двома країнами;
  • зростання експорту;
  • відкриття можливостей для трансферу технологій та модернізації виробництва в Україні, створенню нових робочих місць, обміну досвідом.

Враховуючи факт, що Туреччина за останні декілька років закріпилася в топах серед країн в списку українського товарообігу, подібна зона вільної торгівлі може мати суттєвий вплив на розвиток такої співпраці.

Що таке зона вільної торгівлі?

Глобалізація процесу торгівлі призвела до створення мит, податків, зборів та іноді кількісних обмежень. Ці фактори створюють адміністративно-фіскальні навантаження, збільшують виробничі витрати та собівартість кінцевого продукту та вартість для споживача.

Зони вільної торгівлі мають на меті спрощення цього процесу. Подібні домовленості між країнами створюють певні полегшені двосторонні правила у взаємному товарообігу, лібералізують його.

Наприклад, за умовами таких угод можлива ліквідація митних тарифів, податків та зборів. Мова йде про створення нетарифних категорій товарів, загальних механізмів для розв’язання торгових суперечок, загальних спрощених правил для інвестицій тощо.

В чому її ціль?

Політика вільної торгівлі сприяє зниженню торгових бар’єрів та більшій торговій взаємодії між учасниками подібних угод. Вона створює умови для збільшення економічного зростання та підвищення рівня життя.

Вважається, що введення торговельних обмежень має негативний вплив на розвиток економіки. У наукових працях з економіки дослідники зазначають та доводять емпірично, що збитки від торговельних обмежень більші, ніж вигода від торговельних обмежень.

Серед переваг подібних угод є:

  • стимулювання економічного зростання;
  • зменшення витрат на товари з боку споживачів;
  • зростання іноземних інвестицій;
  • доступ до нових технологій партнерів та передача власних;
  • скорочення державних адміністративно-фіскальних витрат та витрат на субсидіювання певних сфер.

Які негативні наслідки від подібних угод?

Хоч більшістю і вважається, що вільна торгівля є чистою вигодою для суспільства, вона може мати як позитивний вплив, так і негативний вплив за деяких умов. У світі існують прихильники як протекціонізму, так і альтернативних економічних моделей вільної торгівлі: наприклад, «збалансованої» торгівлі, «справедливої» торгівлі тощо.

Так, наприклад, серед можливих мінусів вільної торгівлі називають:

  • посилення конкуренції для місцевих компаній, що може спричиняти зменшення їх доходів чи скорочення штату;
  • зниження надходжень до державного бюджету, скорочення частки податків;
  • збільшення залежності держави від іноземного виробника.

Враховуючи такі ризики, країни часто уникають повсюдного та абсолютного впровадження вільної торгівлі, контролюючи ризики та використовуючи її плюси.  Це реалізується подібними угодами про вільну торгівлю.

В яких зонах вільної торгівлі знаходиться Україна?

Окрім участі в Світовій організації торгівлі, учасниками якої є більшість світових країн та яка частково обмежує торгові бар’єри між країнами, Україна за всю історію була учасником як мінімум дев’яти угод про зони вільної торгівлі.

Мова йде про угоди з Грузією (1996), Македонією (2001), СНД (2012), Європейською асоціацією вільної торгівлі (2012), Чорногорією (2013), ЄС (2017), Канадою (2017) та Ізраїлем (2019). Останньою, відповідно, стала угода з Туреччиною (2022).

Усі ці угоди мали на меті зменшити або скасувати ввізні мита та інші торгові бар’єри для продукції між Україною та другими сторонами. Вони спрощували умови та стимулювали торгівлю між країнами-підписантами.

Які умови поточної угоди?

Як зазначається на сайті уряду, серед умов угоди йдеться про таке:

  • скасування мит на 10 337 товарних позицій (95% від загальної кількості товарів, які експортуються Україною);
  • запровадження тарифних квот або зменшених мит на 1 348 товарних позицій.

Серед пільгових категорій товарів, мита на які скасовуються повністю, мова йде про зернові, перероблену аграрну продукцію, певну промислову продукцію. Водночас Україна залишила право на застосування експортного мита на вивезення металобрухту, щоб забезпечити розвиток вітчизняної металургії.

Так, наприклад, з 840 металургійних товарів:

  • на 510 встановлюється нульове мито;
  • на 130 встановлено часткове зменшення мита;
  • на 167 товарів металургії надаються квоти щонайменше на 411 тисяч тонн.

Також Україна зберігає дію мит на вживані автомобілі та секонд-хенд. Встановлюють трьох- і пʼятирічні перехідні періоди дії мит на транспортні засоби та продукцію легкої промисловості.

Особливим плюсом є те, що вироблений з турецької сировини товар після активування угоди буде вважатися українським. Відповідно, такий товар зможе безмитно потрапити на ринки усіх європейських країн за сертифікатом EUR1.

Які очікуються наслідки?

Відповідні угоди мають загальний позитивний ефект для економік країн-учасників.

В експортних галузях створюються нові робочі місця, генерується додана вартість, збільшуються доходи держави від зростання податків (у результаті зростання кількості товарів, а не зростання самих податків). Водночас імпортні галузі отримують товар з нижчою собівартістю, отримують більше доходу чи знижують ціни.

За попередніми прогнозами уряду, угода про вільну торгівлю з Туреччиною до загального зростання українського валового внутрішнього продукту щорічно прискорюватиметься на 2,2%. Також очікується, що внаслідок угоди зростання доходів домогосподарств прискориться на 2,6% щороку.

За словами Президента України Володимира Зеленського, зростання торгівлі з Туреччиною значно прискориться. Від близько 7 млрд доларів обсяги взаємної торгівлі лише через підписання цієї угоди мають підскочити до 10 млрд доларів.