Забагато держави: що таке фіскальне витіснення і чому це суттєва проблема для економіки

Граничні обсяги ОВДП в банках вивели систему на «слизький шлях фіскального витіснення». Вперше про цей термін голова НБУ розповів у інтерв’ю виданню «Економічна правда», а нещодавно говорив про це також «Інтерфаксу». Що таке фіскальне витіснення і які наслідки для економіки воно несе, розібрався «Український капітал». 

Ефект витіснення (англ. Crowding out) — ефект стимулюючої фіскальної політики держави. Збільшуючи розміри державних витрат, уряд виходить на грошовий ринок, щоб профінансувати бюджетний дефіцит. 

Зростання попиту на гроші на фінансовому ринку призводить до зростання ціни цих грошей — тобто до зростання процентної ставки, що неминуче знизить попит на інвестиції в реальному секторі економіки. Таким чином, збільшення державних витрат, в тому числі державних інвестицій, призводить до витіснення приватних інвестицій.

На прикладі України це виглядає як надмірна залежність українського бюджету від ОВДП, які випускає Мінфін. Вони мають залатати діри в хронічно-дефіцитному українському бюджеті. Натомість банки вже давно сприймають депозитні сертифікати НБУ та ОВДП від Мінфіну як основний інструмент для вкладання коштів. Внаслідок цього приватному сектору не так легко отримати кредитування.

За оцінками голови НБУ, ефект фіскального витіснення настає після того, як 35% від депозитів банків вкладається в ОВДП. Зараз портфель ОВДП — 39,6% від депозитів банківської системи. При цьому Кирило Шевченко наголосив, що Нацбанк не фінансує дефіцит державного бюджету, згідно до 34 статті закону про НБУ. 

«Це якісь внутрішні розрахунки: не існує якоїсь нормальної цифри — не більше 35%, а якщо більше, тоді будуть якісь заходи застосовуватися. Це просто спроба оцінити, чи не забагато на балансі банків є ОВДП, чи несе це якийсь ризик. Відповідь позитивна: він говорить, що так, забагато, на його думку. Це створює ефект, коли банки надміру концентруються на одному інструменті на противагу тому, щоб більше розвивати саме кредитування, свою основну функцію», — пояснює Михайло Демків, фінансовий аналітик ICU. 

Таким чином, на думку експертів, Шевченко економічною мовою дає сигнал, що банки забагато кредитують державу і їм потрібно «зменшити оберти», що по суті очевидно в Україні вже не перший рік. 

Відсутність альтернативи?

Втім, серед експертів існує також популярна думка, що банки купують ОВДП не стільки через фіскальне витіснення, скільки через відсутність альтернативи.

Після 2008 та кризи 2014-2016 років показники кредитування українського бізнесу знизилися і не ростуть. Якщо раніше звинувачували високу облікову ставку, то навіть її зниження не призвело до бажаного ефекту. 

«За минулий рік, якщо ми подивимося на чисті кредити банківської системи — вони зросли всього на 6%. Проблема не в тому, що Мінфін забирає гроші, а в тому, що банки не бачать, кого кредитувати. Так, насправді ми дивимося, що банки збільшили свої позиції в ОВДП минулого року на 60% — тобто, я думаю, що якби було кого кредитувати, можливо, була б інша пропорція на користь бізнесу. 

Маємо те, що маємо — банки просто не бачать, куди дівати гроші, вони вже більше як рік тримають 100 млрд грн в середньому, фактично, на депозиті в Нацбанку», – пояснює директор з аналітики Concorde Capital Олександр Паращій.

За його словами, великий бізнес може взяти ці гроші, наприклад, за кордоном під значно нижчі ставки. Той бізнес, який не достойний кредитуватися — він, як правило, приходить у банки, але це нічим не закінчується.

Причин низького кредитування декілька і вони також є хронічними: зависока ставка для бізнесу, відсутність великої кількості платоспроможних позичальників, брак захисту прав кредиторів, економічна криза та звичайна відсутність якісних позичальників.

Хоча окремі експерти вважають, що деякі з цих проблем перебільшені. Проблема захисту прав кредиторів інколи перебільшена НБУ, але частково правильна.

«При цьому, якщо банки скаржаться, що їм позичальники не повертають гроші — чому вони тоді кредитують неплатоспроможних позичальників», — запитує Євген Дубогриз, CASE Україна. 

Питання невеликої кількості платоспроможних позичальників також упирається в тіньову економіку, адже в Україні є платоспроможний бізнес. Просто він боїться показувати офіційну звітність через «кошмари» перевірок податкової, пожежників тощо, не кажучи уже про правоохоронні органи. 

Вимоги Нацбанку до кредитного ризику зараз дуже сприятливі. Можна взяти кредит навіть коли співвідношення EBITDA до боргу — 7, а це вже ризиковий показник. 

EBITDA — показник, який є індикатором платоспроможності компанії. Він показує прибуток до вирахування податків, амортизації та відсотків за кредитами.

«Навіть якщо половина бізнесу, який приховує справжню звітність через страх перевірок, вийде з тіні, позичальників суттєво додасться», — наголошує Дубогриз. 

Кредитування бізнесу — основна і природна функція банківської системи, а також запорука росту економіки. Однак, якщо говорити про фіскальне витіснення, то цю проблему потрібно вирішувати, напевно, «з іншого кінця».