Нові «зелені» правила наближаються до української промисловості: скільки коштуватиме Україні пасивність у кліматичній кризі

Нещодавно підписані угоди в Глазго закріпили мету 196 країн утримати щорічне підвищення температури в рамках 1,5 градусів Цельсію. Зробити це хочуть, зменшивши викиди діоксиду вуглецю та метану, а також виділивши додаткові кошти на «кліматичні» проєкти.

На них спочатку розраховувала й Україна — проте в останній момент їй вирішили не давати «зелені» кошти. Через це у держави відпав ентузіазм оперативно розробити механізм зменшення викидів CO₂. Проте зменшення викидів — це вже не просто лозунги, а економічно доцільне ведення бізнесу.

Чому Україна програє кліматичну гонку та які наслідки це матиме, розібрався «Український капітал».

Що відбувається у світі

У 2019 році Європейська комісія ухвалила Європейський зелений курс (European Green Deal) — ряд регуляторних кроків, щоб досягти кліматичної нейтральності на європейському континенті до 2050 року та забезпечити економічний розвиток без шкоди довкіллю.

Подібна ініціатива виникла і в США (Green New Deal). Однак досі вона звучить тільки з уст окремих американських політиків і не була проголосована Сенатом офіційно. 

Кліматична нейтральність — зниження викидів парникових газів до рівня, коли їх поглинають ліси та технології уловлювання вуглецю. Так буде сповільнюватися т.зв. парниковий ефект, який «нагріває» планету. 

ЄС запровадило ціну на викиди вуглецю (carbon price). Це означає, що компанія платить державі, якщо її викиди вуглецю становлять вище певної норми.

У 2021 році така ціна становить 60 євро за тонну для виробників у Європі. Але частина виробників переносять своє виробництво у країни з менш жорстким регулюванням, і далі імпортують продукції в ЄС.

Тому ЄС вирішив змусити платити за викиди усіх поза союзом і збирається ввести механізм транскордонного вуглецевого коригування (CBAM — carbon border adjustment mechanism). Він зачепить також і Україну, адже українська промисловість створює позанормові викиди та експортує продукцію в ЄС. 

Через посилення європейської «зеленої політики» українські експортери з високими викидами діоксиду вуглецю уже почали створювати у себе стратегію декарбонізації.

«Але на рівні великого бізнесу процес протидії змінам клімату радше блокується» — каже Наталія Гозак, виконавча директорка ГО «ЕкоДія».

За її словами, металургійний та енергетичний бізнеси лобіюють тезу, що із цим не потрібно спішити. Але якщо далі не спішити зі стратегією у кліматичному питанні, Україна може втратити фінансово.

CBAM запрацює у 2026 році. Сплачувати його будуть українські експортери електроенергії, металургії, цементу та азотних добрив.

Працюватиме це так: в країні є виробники, які мають викиди діоксиду вуглецю вище норми, встановленої Євросоюзом. Коли вони імпортують свою продукцію у ЄС, за зависокі норми викидів виробник має сплатити збір. 

Сукупна сплата за CBAM-сертифікати для України, за підрахунками Київської школи економіки, в майбутньому становитиме близько 400 млн євро щороку (майже 13 млрд грн за поточним курсом). Це додаткові витрати для української економіки, якій і так важко знайти нові джерела для росту та залучення інвестицій.

Уряд може також уникнути сплати CBAM, запровадивши внутрішній збір на CO₂.

Зараз вуглецевий податок — лише 10 грн за тонну, що в еквіваленті становить приблизно 0,33 євро. Нагадаємо, у ЄС цей податок в 180 разів більший — 60 євро, або 1,8 тисячі грн.

Але мало його збільшити. Потрібно також закріпити цільове використання за надходженнями за таким податком. Зараз кошти з податку направляються у загальний бюджет, про що уряду прямо кажуть представники металургії.

Пасивність уряду 

Уряд не ігнорує проблему пасивності у кліматичному питанні формально, але реально план дій розпорошений і незрозумілий.

У липні 2021 року він поставив ціль до 2030 року знизити рівень парникових газів до 35% від рівня 1990 року (станом на квітень 2021 року, за даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, цей показник становить 39%). Була підписана ще низка угод та меморандумів. 

З одного боку, Україна уже наростила частку відновлювальних джерел енергії у виробництві електроенергії — з 7,9 % до 11,3 % за 2015–2020 роки, як прозвітували у Мінзахисту довкілля. В Україні запрацювали програми для стимулювання енергоефективності у будинках в рамках Фонду енергоефективності. Наприклад, сюди відносяться «теплі кредити», яких видано на більш ніж 400 тисяч гривень понад 10 тисячам сімей. 

Але водночас уряд нарощує будівництво атомних електростанцій.

Збільшення атомної енергії поділяє думки кліматичної спільноти на два табори. З одного боку, представники атомних організацій заявляють про нижчий рівень емісій CO₂ для створення тепла та електроенергії, а з іншого — будівництво станцій також спричинить викиди CO₂.

Також є інша небезпека — десь потрібно зберігати ядерне паливо, що продукує місця зберігання ядерних відходів та збільшує ризик для довкілля у випадку їх витоку.

Мінзахисту довкілля розробило моделювання, що і в яких секторах можна зробити для, наприклад, зменшення викидів. Але досі навіть наявні рекомендації не були сформовані у чіткі постанови Кабінету Міністрів, які б просунули процес далі моделювання. 

Локомотив економіки «втомився»

Найбільше джерело парникових газів в Україні концентрується у промисловості — чорній металургії та виробництві неметалічної мінеральної продукції (зокрема цементу та інших будматеріалів). Близько 88% загального скорочення викидів припадає саме на чорну металургію, порахували в ГО «Екодія».

Мова про заводи у Маріуполі, Запоріжжі, Дніпрі, Кривому Розі та Кременчуці, а також коксохімічні та гірничо-збагачувальні комбінати. Через старі потужності, в української промисловості більше викидів CO₂.

На одну тонну сталі в Україні в середньому викидається 2,38 тонни CO₂. Відповідний показник викидів у Європі — 1,95 тонни, і навіть у Росії менше — 2,1 тонни, додають в «ЕкоДії». 

Є два шляхи розв’язання цієї проблеми: або оновити технології виробництва, або замінити їх на геть нові. Наприклад, закрити мартенівські печі з позаминулого століття, у яких в Україні досі виробляють певну частину сталі. Ці печі закрили в Європі ще у 1990-х, однак станом на зараз близько 19% сталі в Україні досі виробляється так. Частину мартенів закрили на АрселорМіттал Кривий Ріг і про такі наміри заявив Метінвест. 

Бізнесу можна також збільшувати виробництво сталі в електродугових печах, де на сталь перетоплюють металолом. Це більш «екологічний» метод виробництва. Зараз ним виробляється лише 7% сталі в Україні. Газ чи інше викопне паливо, потрібне для виробництва сталі, можна замінити воднем, виробленим із відновлювальних джерел енергії (т.зв. «зелений водень»). 

Читайте також: Воднева енергетика: чому про неї так багато говорять і до чого тут Україна

Відкритим залишається питання, звідки взяти на це кошти. Мінзахисту довкілля порахувало приблизний обсяг інвестицій у рішення, які дозволяють зменшити викиди — це 102 млрд євро протягом 2021-2030 років. Міністерство сформувало модель, на що їх можна було б витратити — однак, на жаль, це поки не трансформувалося у конкретні накази уряду. 

Інвестиції, необхідні для досягнення цілі НВВ2, у 2021-2030 роках (без врахування інвестицій у транспортному секторі). Дані Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України
Інвестиції, необхідні для досягнення цілі НВВ2, у 2021-2030 роках (без врахування інвестицій у транспортному секторі). Дані Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України

Кліматичні зміни уже називають «кризою», тому що негативні наслідки змін клімату почали переважати позитивні. З іншого боку, західний бізнес робить кліматичну адженду «новим нормальним» на фінансових ринках.

Наприклад, у додатках з купівлі акцій за кордоном уже висвічується інформація про викиди CO₂ та обмежується купівля акцій виробників з високими викидами. Це робить менш привабливими акції та облігації таких компаній.

Рекламодавці платять більше західним медіа, де підіймається кліматична тема. Бізнес розробляє маніфести, де вони зобов’язуються зробити свою діяльність більш дружньою до клімату. 

Хоче Україна цього чи ні, їй потрібно зайняти активнішу позицію — інакше будуть фінансові втрати. Не кажучи уже про погодні катаклізми, які з кожним роком стають руйнівнішими.