Збільшення чи зменшення грошової маси у економіці є важливим фактором, який впливає на всі її аспекти: обсяги виробництва, зайнятість, ціни, відсоткові ставки. Для визначення кількості грошей в економіці світові регулятори розраховують та публікують так звані агрегати грошової маси.

«Український капітал» пояснить, що таке грошова маса, розповість про ці агрегати та яке значення кількість грошей має в економіці.

Що таке грошова маса

Загальну суму готівкових та безготівкових коштів, що перебувають у обігу резидентів України, називають грошовою масою чи грошовим запасом. Це всі можливі варіації коштів в українському обігу: від готівкової гривні до різноманітних цінних паперів.

Вона складається з сукупності усіх можливих класифікацій грошей: від найліквіднішої готівки до менш ліквідних компонентів грошової маси. В останній категорії знаходяться різноманітні депозити та цінні папери.

Грошова маса має велике економічне значення. Динаміка грошової маси, як вже зазначалося, впливає на багато аспектів економіки. Тому регулятори намагаються управляти грошовою масою, переслідуючи певну мету економічної політики.

Як кількість грошей впливає на економіку

За багатьма теоріями макроекономіки, завдяки зміні грошової маси можна суттєво впливати на економічні процеси в країні, зокрема на процентні ставки в економіці, динаміку кредитування та результати діяльності учасників економіки.

Наприклад, збільшення кількості грошей в обігу збільшує їх пропозицію та, відповідно, знижує вартість позик та кредитів. Коли позичати гроші легше, темпи кредитування зростають, як і інвестиції, загальне виробництво та споживання.

Водночас довгостроковий вплив збільшення пропозиції грошей визначити важко. Якщо їх кількість росте швидше, ніж здатність економіки виробляти товари та послуги, тоді з’являється інфляція. А якщо повільніше — може виникнути дефляція, яка негативно впливає на економічні процеси.

Саме в цьому і полягає завдання центробанку — «друкувати» достатньо грошей, щоб їх маса трималася на «здоровому» рівні. Він з одного боку не має викликати суттєву інфляцію, а з іншого не стримувати економічне зростання.

Чому грошову масу розділяють на агрегати

Неправильно було б вважати, що грошова маса, наприклад, в Україні складається лише з готівкової гривні. До цієї маси можуть входити всі види коштів, якими можна було б розрахуватися: і електронні гроші, і цінні папери, і навіть чиїсь зобов’язання.

Наприклад, грошами можуть вважатися чиїсь боргові папери. Умовна облігація вартістю 1000 грн може бути обміняна власником облігації на будь-який товар, якщо продавець погодиться її прийняти. Саме ця готовність продавця прийняти певний, наприклад, цінний папір як гроші є властивістю ліквідності.

Ліквідність грошей — це їхня властивість бути використаними для негайного придбання благ. Чим швидше платіжні кошти можна витратити, тим вище або нижче їхня ліквідність, яка залежить від форми грошей.

Що означають агрегати М0, М1, М2 та М3

Для цього у складі грошової маси виділяють грошові агрегати — від найліквіднішого М0 до менш ліквідних М1, М2 та М3.

Найбільш ліквідним є грошовий агрегат М0. За методикою НБУ це «готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями», або ж простішою мовою — вся готівкова гривня «на руках» у населення та підприємств. У агрегаті М0 не враховуються гроші, що знаходиться в банках чи резервах НБУ.

Агрегат М1 складається з М0 — готівки «на руках», та другої складової — «переказних депозитів в національній валюті». Це кошти українського населення та бізнесу у нацвалюті на банківських рахунках до запитання. Якщо простіше, це всі кошти на банківських рахунках.

«Переказні депозити — фінансові активи, що за першою вимогою можуть бути обміняні на готівкові кошти за номіналом та безпосередньо використані для здійснення платежу», — йдеться в бюлетені НБУ.

М2 вже складається з М1 та «переказних депозитів в іноземній валюті» та «інших депозитів». Це вже кошти на банківських рахунках до запитання в іноземній валюті та кошти на, наприклад, строкових депозитах, рахунках у дорогоцінних металах, інших спеціальних рахунках.

Останній агрегат М3 складається з попереднього плюс цінні папери (крім акцій). До них можуть відновитися випущені кредитними організаціями депозитні та ощадні сертифікати, боргові папери, облігації, векселі тощо. Цей показник і визначає всю грошову масу в економіки.

Для чого їх вираховують

Головна сфера використання грошових агрегатів — регулювання грошової маси з боку центробанку. Останній аналізує кількісні зміни цих агрегатів за певний період та керує темпами зростання обсягу грошової маси.

Центральний банк регулює рівень пропозиції грошей всередині країни. За допомогою грошово-кредитної політики центральний банк може здійснювати дії, які слідують політиці розширення або скорочення грошової маси.

Стабільне і помірне зростання грошової маси, за відповідного зростання обсягу виробництва, забезпечує сталість рівня цін та «здорову» інфляцію. В цьому випадку кількість грошей впливає на економічну систему найефективнішим і найвигіднішим чином.

Додатковим важливим фактором у цій темі для нашої економіки є її тіньова частина. Оскільки оборот готівки — агрегату М0, здійснюється поза банківською системою, контроль за ним складніший, ніж регулювання коштами з агрегатів М1-М3.

Як можна впливати на ці агрегати

Політика розширення грошової маси передбачає збільшення пропозиції грошей за допомогою операцій на відкритому ринку. Це коли центральний банк купує облігації за новостворені гроші, таким чином вливаючи гроші в обіг. 

Автономічна політика передбачає зменшення пропозиції грошей. Грошова маса скорочується продажем облігацій, вилученням грошей з обігу в економіці за допомогою тих же депозитних сертифікатів НБУ.

Також співвідношення між агрегатами змінюється залежно від економічного зростання та очікувань економічних агентів.

Так, наприклад, коли економіка зростає та немає ніяких ризиків, учасники економіки більше довіряють менш ліквідним формам грошей. Коли економіка падає та існують ризики, учасники збільшують частку найліквіднішої готівки в грошовій масі.

Тому на ці агрегати та загалом грошову масу можуть впливати загальноекономічні фактори, монетарна політика центробанку, заміна паперових грошей електронними та розвиток системи взаєморозрахунків, інфляція та емісія.