Від учора в Україні почала працювати система автоматизованого арешту боргів, до якої вже приєднались 7 банків, серед яких «ПриватБанк» та «Універсал Банк», який також емітує картки під брендом «Монобанку». Ще 44 банки підключені у тестовому режимі, решта — перебувають на стадії консультацій.
Можливість боржникам прокинутися з мінусом на рахунках стала наслідком наказу Мінюсту від 23.03.2021 № 1061/5. Ним міністерство впровадило порядок автоматизованого арешту рахунків боржників за волею приватного чи державного виконавця. Як це працюватиме — розібрався «Український капітал».
Стягнення боргів часто супроводжувалося підкилимними домовленостями між банками та фірмами, після яких виконавців зустрічали пусті рахунки. Через це борги неможливо було стягнути, а пошуки активів проходили вручну. Наслідком цього став новий наказ Мін’юста, яким він впровадив автоматичний арешт рахунків.
Деякі юристи побоювалися, що цей наказ дозволить виконавцям розкрити банківську таємницю, побачити баланс рахунку боржників та в односторонньому порядку списати кошти. На практиці ж наказ Мін’юсту поклав початок електронному документообігу між виконавцем і банками для ефективного стягнення боргів, аліментів, штрафів та інших типів заборгованості.
Раніше для стягнення заборгованості виконавець комунікував із фінансовими установами у паперовому вигляді: відправляв постанови про накладення арешту в банк вручну, потім банк арештовував ці кошти і направляв документ виконавцю, після чого кошти списувалися на рахунок виконавчої служби чи стягувача.
«У вітчизняних реаліях виконавець сліпий, не знає, у якому банку боржника скільки коштів і направляє одну і ту саму постанову – наприклад, наклали штраф на 500 грн за порушення автомобільного руху, а у вас 10 рахунків. Виконавець направить на кожен рахунок постанову по 500 грн і це буде абсолютно законно, тому що іншого варіанту виконати рішення просто немає.
Автоматизована система знаходить рахунок, на якому є 500 грн, не арештовує зайвого, арештовує саме 500 грн — нехай з урахуванням витрат виконавчого провадження, виконавчого збору, та списує цю суму», — пояснює приватний виконавець та к.ю.н. Андрій Авторгов.
Все починалось з аліментів
Запровадити автоматизований арешт намагалися ще із 2015 року, коли впровадження системи пообіцяли у меморандумі з МВФ. У меморандумі на макрофінансову допомогу від Європейського союзу (1 мільярд 200 тисяч євро) також прописали питання автоматизованого стягнення.
Однак, спроби прийняти це положення в окремому законі провалилися у Верховній раді: автоматизоване стягнення боргів спершу сконцентрували на аліментах.
«Законодавець, аби менше було спротиву для депутатів: серед депутатів дуже багато боржників, заховав положення про автоматизований арешт у так званий пакет законів «Чужих дітей не буває». Тихо просунули ось це питання стосовно автоматизованого арешту коштів саме по аліментам. Хоча фактично він здійснюється на сьогодні по всім категоріям стягнень», — каже Андрій Авторгов.
Відтепер підзаконний акт, який опублікувало Міністерство юстиції, розповсюджує автоматизовану систему на всі види стягнень де-юре.
Як це працює
Існує Автоматизована система виконавчого провадження, на яку можна подивитися за посиланням. Саме у ній працюють державні та приватні виконавці, які стягують заборгованість.
Якщо державний або приватний виконавець хоче дізнатися про рахунки боржника, за допомогою системи він створює вимогу — особливий документ виконавців. Після цього виконавець підписує своїм КЕП цю вимогу, яку також підписує або повертає на доопрацювання керівник.
Тоді вимоги виконавців стають доступними для банків, аби вони їх завантажили та вивчили. Інформаційні системи банків мають один раз на годину «протягом робочого часу» відповідати виконавцям про можливість виконання нових вимог: чи є у боржника достатньо коштів для стягнення боргу. Тоді банки приймають вимогу: показують онлайн, що вони її прочитали, та передають цю вимогу банківським співробітникам.
Після отримання інформації про наявність рахунку виконавець надсилає банкам із рахунками боржника постанову про арешт. Банки виконують арешт коштів та через систему повідомляють виконавця. В кінці виконавець надсилає вимогу на примусове списання коштів (знову через систему), а банки списують їх та перераховують на рахунки виконавців.
Працювало це в залежності від налагодженості процесів у банку.
«Із тими ж аліментами й раніше це здійснювалося доволі швидко. Якщо чотири місяці спливає, вони в один день накладають арешти на всі можливі банки. Знову ж таки, тут більше залежить від автоматизованої системи банку. Припустимо, для «Привату» та «Монобанку», де ці процеси більше автоматизовані та налагоджені, це досить швидко відбувається в самому банку. З банками, в яких автоматизація не на такому високому рівні — чим гірший банк, тим краще для боржника, бо не завжди у нього дійдуть руки у виконавця», — розповідає Таїсія Білоцька, адвокат практики сімейного права Juscutum.
Втім, паперова кореспонденція створювала дірку для компаній-боржників: вони встигали забирати кошти із рахунків, які от-от мають бути арештовані. Це стало нормальною практикою та перешкоджало виконанню рішення суду про стягнення.
«Часто великі компанії мали або свій кишеньковий банк, або своїх менеджерів у банку, які повідомляли, що до банку надійшов виконавчий лист. Поки він проходив на розписі, підприємство мало час для того, щоб перекинути гроші на інший рахунок. Коли фізично доходив лист для виконавця, який мав би натиснути кнопку «арештувати рахунки», вже на цьому рахунку нічого не було», — розповідає адвокатка Леся Михаленко.
Тепер після того, як виконавець надсилає запит до інформаційної системи банку, той має протягом години відповісти про наявність та стан рахунку боржника. Система фіксуватиме момент прочитання онлайн.
Ризики
Щоправда, новим порядком стягнення можуть скористатися недоброчесні виконавці.
«Досить часто постанови як державних виконавців, так і приватних — це досить «лівакові» постанови. Коли ти йдеш виконувати рішення суду, ти стикаєшся зі стіною невиконання: рішення виконуються роками. Коли зацікавлений виконавець робить усе швидко, практика буде така, що зацікавлені виконавці будуть стягувати все швидко, швидко блокувати рахунки.
Зараз, наприклад, нотаріуси виносять по кредитам, по яким є заставне майно, виконавчі приписи. Вже по всій Україні є практика, що це незаконно, що ці виконавчі приписи виносити неможливо, що треба йти у суд. Але вони ж їх виносять, виконують», — уточнює Леся Михаленко.
При цьому приватний виконавець Андрій Авторгов наголошує: будь-який арешт можливий тільки після ухвалення судового рішення або рішення, прирівняного до судового. Утім, навіть останній тип рішень — а це може бути рішення арбітражного суду, третейського суду, податкового повідомлення, тощо — мають спершу визнатися у судовому порядку та допуститися до виконання.
Автоматизована система стягнення заборгованості впроваджена як у європейських, так і у пострадянських країнах. Там виконавці мають миттєвий доступ до банківських рахунків боржника та можуть оперативно списати борг.
У Білорусі, Литовській республіці чи Хорватії виконавці стягують заборгованість, навіть не бачачи інформацію про баланс боржника на рахунках. Система тільки дає виконавцю зрозуміти, чи достатньо коштів для виконання судового рішення, чи ні. Поки що українська автоматизована система показує повний залишок на рахунку, пояснює Андрій Авторгов.
У відповідь на побоювання щодо порушення банківської таємниці Авторгов розповів, що у Європі доступ до банківської інформації робить систему більш прозорою. У той час в Україні ще досі нормально працювати нелегально та нелегально отримувати кошти. Наказ Мін’юсту не створить повноцінної системи стягнення коштів, як в інших країнах, але поклав початок її запровадженню — поки що в частині документообігу.
Через автоматизоване стягнення боржникам буде важче спати спокійно: нововведення дозволить швидше стягувати борг по кредиту чи виплатам в ЖЕК. Але для стягувачів є хороші новини — тепер вони отримують свій борг швидше. Залишається тільки сподіватися, що хороша ідея не буде зіпсована поганою практикою по суті.
Для пергляду та публікації увійдіть / зарееструйтесь