Банківський експерт проти очільника Укрпошти: як пройшли дебати щодо необхідності «Поштового банку» в Україні

Ігор Смілянський

В Україні 29 тисяч населених пунктів та 6 685 відділень банків. Банки розташовані лише на рівні районного центру і вище. 4,3% населених пунктів мають банкомат, 3,9% — банк. В Україні працюють 10 платіжних терміналів на 1000 населення — це значно нижче в порівнянні з іншими країнами. Україна на рівні Уганди по рівню доступу до фінансових послуг.

На початку пандемії, коли ніхто не міг нікуди поїхати, колцентр «Укрпошти» отримував близько 3 тисячі дзвінків на тиждень від голодних бабушок. Ці бабушки мали картки будь-якого банку, який пішов з села. Уявляємо бабушку з карткою, яка не може нікуди під’їхати: картка є, грошей немає і їжі теж. Це описує стан інфраструктури.

«Укрпошта» є оператором платіжної системи (ми другі в країні) та повинна оцифрувати до кінця цього року і здавати цифрові звіти: є у нас банк, чи його немає. У нас 5,5 млн клієнтів, з них 3,5 млн — пенсіонери, 2 млн — клієнти e-commerce. Ми повинні подарувати клієнтську базу для іншого банку?

Ми отримуємо за доставку пенсій 2,3 млрд грн від держави. До цього долучається ще 600–700 млн за прийняття платежів, плюс торгівля. Якщо це переводиться в безготівковий формат, ми матимемо нуль. Ми маємо позбутися цих грошей, але водночас залишитися в кожному селі — така вимога закону.

Банк може заплатити «Укрпошті» за це, але, наприклад, «Ощадбанк» для цього має подвоїти свій дохід від розрахунково-касового обслуговування. Ми маємо подарувати клієнтську базу банку-партнеру і сподіватися, що він нас не кине і сплатить ці мільярди. Якщо ні — ми станемо залежні від дотацій держбюджету.

95% пошт світу отримують дотації. Наша стратегія — використовуючи банк скоротити долю виторгу, що пов’язаний з державою, зменшилася за 4 роки з 48% до 7%. «Укрпошта» стане незалежною компанією, привабливою для інвестора, та дасть можливість заробити для держави.

Євген Дубогриз

Я дуже пишаюся досягненнями команди «Укрпошти», що «Укрпошта» ще існує. Я підтримую фінансову інклюзію: за включення всіх людей, які хочуть мати доступ до фінансових послуг, але його не мають. Однак я вважаю, що «Укрпошта» не має мати банк.

Банкінг — це дуже дорого, малорентабельно та зарегульовано. Основний показник — це чиста процентна маржа, вона у нас знижується. Три роки тому було 8,6%, два роки назад — 6,6%, торік — 6,2%. Цей показник не набагато перевищує рентабельність «Укрпошти» та нижчий за рентабельність «Нової пошти».

Банкінг дуже зарегульований. Ті, хто там не працював останні декілька років, не розуміють, що це таке. Регуляція на регуляції, декілька нових нормативів, 12 нормативів всього — це вимога до всього. Дуже важко працювати. «Укрпошта» вже сильно зарегульована, це вже її стримує в розвитку.

Також це дуже дорого. За час роботи в НБУ бачив близько 20 різних бізнес-планів банків, жоден з яких не виконувався за витратами. В середньому в 1,8–1,9 раза витрати були більші за заплановані. План доходів зазвичай виконувався, а витрати були рази в 2 більші.

Питання — як дивитися на ініціативу «Укрпошти». Сама компанія на це дивиться, на мою думку, з точки зору підприємництва: розвивати щось для чогось. Щоб заробляти, створювати соціальні цінності. Я ж на це дивлюся з точки зору платників податків — що держкомпанія намагається з нуля створити те, що є в держбанках.

Витрати можуть бути значними. Банку може знадобитися докапіталізація — витрати платників податків. Це важливо зрозуміти — чи варто подвоювати витрати на інфраструктуру, процесинг, навчання співробітників. Кошти платників податків вже були витрачені на подібні процеси в держбанках. У існуючого банку буде більше шансів заробляти на клієнтській базі «Укрпошти», не витрачаючи на створення банку з нуля.

Інклюзія — це добре, фінансові послуги — це не тільки банківські послуги. У 2016 році це було так, але зараз є інші можливості залучити цих людей у фінансову систему, не чіпаючи банківської ліцензії. Бо в цьому випадку банкінг — це дорого, не рентабельно та кошти платників податків.

Ігор Смілянський

Євген Дубогриз: зі стратегії «Укрпошти» за 2016 рік більшість пунктів була виконана. Чи необхідно виконувати саме пункт про банк, чи, можливо, за 5 років аргументація якось змінилася?

Його треба виконувати, враховуючи що ми працюємо в селі, а в селі з кожним роком людей буде менше: витрати зростатимуть, а доходи — ні. Наприклад, собівартість доставки сотні пенсій за рік зросла з 47 до 72 грн. Це буде продовжуватися.

Я повинен створити модель, яка буде життєздатна, якщо я не буду розраховувати на дотації з податків, як в інших країнах. Саме тому ми, наприклад, перейшли на пересувні відділення. Банк — це для нас механізм, який буде для нас перемогою навіть якщо буде працюватиме в нуль.

Також величезна кількість товарів в нижчих сегментах не потрапляє в e-commerce через високий поріг входу. Якщо ми залучимо цих клієнтів до банківської системи, не факт, що ми зароблятимемо на них як на банківських клієнтах. Ми плануємо заробляти не виключно на цьому, а на супутніх послугах.

Цей пункт дуже важливий, щоб виконати інший пункт — IPO. Щоб ціна була як у Kaspi — 20 млрд доларів, а не як в українських банках. Навіть якщо «Укрпошта» буде коштувати 5 млрд доларів, я буду задоволений.

Євген Дубогриз: 35% українців не мають банківських рахунків, а половина з них взагалі не можуть мати банківських рахунків — це неповнолітні. Чому «Укрпошта» наголошує на цьому, хоч якщо виключити цю категорію, частка без рахунків складе 10%?

В населених пунктах з населенням менше ніж 2 тисяч мешкає 12 млн людей. Вони не мають доступу до банківської інфраструктури, бо банків там немає. «Укрпошта» фізично є.

Коли ми говоримо про цю статистику — вона офіційна, її використовує Нацбанк. Ми розраховуємо на них, бо це простіше за все. Листоноша має 98% рівень довіри, коли банки — близько 44%. Бо листоноша щось приносить, а банки забирають.

У мене є інструмент, щоб зацікавити бабушку. Це буде не легко, але я цей сегмент візьму. Також я розумію, що ФОПи не хочуть показувати дохід, але я їх маю зацікавити до співпраці. Якщо вони у мене відкриють рахунок, я їм дам знижку на доставку посилок та знатиму, скільки вони отримують з клієнтів.

Це сумна статистика. Люди не користуються банками, бо не можуть витратити гроші.

Євген Дубогриз

Ігор Смілянський: Наскільки ви вірите в агентську модель банку? Що завтра, наприклад, «Ощадбанк» отримає нашу клієнтську базу та зможе згенерувати достатньо коштів, щоб «Укрпошта» не була збитковою.

Я не знаю вашого бізнесу, крім соціальних перерахувань за пенсії — 2,6–2,7 млрд грн в залежності від року. Про банк я б сказав наступним чином. Якщо такі, перепрошую, «монстри» як «ПриватБанк» чи «Ощадбанк» не зможуть на цій базі заробити, це означає, що ніхто в цій країні не зможе зробити цей бізнес прибутковим.

Якщо «Укрпошта» почне інвестувати в банкінг, це буде разом з докапіталізацією близько до 1,5 млрд грн додаткових витрат. В інших банках ці витрати вже понесені. Ця різниця — вона для банків буде вигіднішою.

Поява банку «Укрпошта» ці 2,6 млрд грн доходу підуть. Вам доведеться або оптимізувати витрати на персонал, або здійснювати іншу оптимізацію.

У традиційних банків є перевага — їх не треба буде інвестувати в інфраструктуру. В них достатньо капіталу, щоб перекрити додаткові ризики: кредитний, процентний, операційний. В них система вже вибудувана.

Ігор Смілянський: «Укрпошта» заощаджує 10 млрд грн за 4 роки, але я знаю ще одне місце, де можна заощадити 10 млрд. Чому ніхто не говорить про об’єднання всіх державних банків та вже продаж однієї потужної мережі?

Про 10 млрд заощаджень — це не зовсім так. В «Укрпошти» EBITDA 647 млн грн, а якщо забрати 2,5 млрд грн доходів — це вже буде збиток, який треба буде чимось компенсувати.

Щодо держбанків була така ідея все це об’єднати. Проте там різні системи, інфраструктури, профілі ризику, рівень спеціалістів. Така ідея розглядалася, наприклад, щоб завантажити всі NPL в один бед-банк.

«ПриватБанк» — too big to fail, «Укрексімбанк» — валіза без ручки, «Ощадбанк» має великий потенціал, «Укргазбанк» — раджу подивитися результати стрес-тестів. Вони не унікальні, вони кожен сам по собі. Продати їх можливо, але не змішуючи бізнес-моделі.

Треба їх продавати, поки не настала наступна криза. Якби ви бачили держбанк під час кризи…

Ігор Смілянський

Чи розглядали ви модель «небанку»?

Розглядали, ми вже маємо систему переказів. Проте 3,3 млн наших клієнтів — пенсіонери, які сьогодні в готівці. Ідея повного переходу на безготівку не дуже продається. Фінансова компанія без депозитів на цю аудиторію не працює.

За яким критерієм можна буде оцінити «успішність» чи «провальність» ідеї банку?

Критерієм буде, якщо я дійсно виконаю свою мету і ми дійсно залучимо приватного інвестора чи вийдемо на IPO. Я б хотів стати банком №3 за кількістю клієнтів за 3–4 роки.

Скільки коштуватиме доведення інфраструктури «Укрпошти» до рівня банку?

Перші інвестиції — 500 млн грн, враховують ІТ-систему та ліцензія банківська. Далі докапіталізація від 500 млн грн до 1 млрд грн. Ми оцінюємо це в 0,5–1,5 млрд грн протягом певного часу.

Чи не ускладниться життя «Укрпошти» з новими регуляторами?

У мене 5 регуляторів: Нацкомісія по зв’язку, НБУ, Мінінфраструктури, наглядачі від «певних структур» та АМКУ, і ще СБУ є. Ми вже звикли до всіх, хто нас регулює.

Євген Дубогриз

Чи працювали ви в реальному банку? Чи розумієте ви процеси банківські, чи дійсно все так складно?

Я розумію процеси регуляторні, наглядові — як це виглядає, скільки банкам треба для виконання нормативів, відповідання вимогам, складання звітності. Це важко.

Висока фінансова інклюзія сприяє зростанню економіки. Чому «Укрпошті» — ні?

Я за інклюзію. Питання в шляху та в коштах. Я буду повністю задоволений, коли за підсумками дискусії ми від банку перефокусуємося до питань, якою можуть бути інклюзія і шляхи, альтернативи.

Чому Україна зобов’язалася скорочувати частку держсектору в банках, але очікує новий банк від «Укрпошти»?

Це не дуже гарна ідея — мати ще один держбанк. Це будуть вирішувати НБУ, уряд за аргументами Ігоря і його команди. Якби це було моє особисте рішення, я б на рівні уряду порадив би шукати альтернативу.

Чи довірилися б ви «Укрпошті» у реалізації моделі банку?

Банки та «небанки» — це різні речі. Успіхи в реальному секторі не гарантують успіху в банкінгу, скоріше навпаки. Я в банках бачив багато кейсів, коли були плани, амбіції, але ці реалістичні бізнес-плани не були виконані. Я бачив держбанках на регуляціях, їхні портфелі та втрати. Я б не сказав, що не довіряю — в «Укрпошти» ще немає банківської команди. Я б сказав, що жодного зв’язку між їхнім поточним успіхом та можливим успіхом банку я особисто не бачу.

Ігор Смілянський

Всі мене питають, чому я вже 5 років борюся за банк. Не тому що це десятий пункт і якось треба його виконати. Як у генерального директора «Укрпошти» у мене з владою все в порядку, і виключно як для генерального директора «Укрпошти» статус кво — це добре.

Я свідомо йду на втрату 2,5 млрд грн доходу. Значно простіше сказати, щоб держбюджет платив ці гроші кожен рік. Те, що я борюся за цей банк — я вважаю, що це дійсно важливо для України. Це соромно — 4%, інфраструктури там немає. В цих селах лише ми, церква і місцевий магазин.

У мене є мета — щоб я залишив цю посаду, коли в кожному куточку України можна буде отримати цифрову послугу, навіть де немає інтернету. Де бабушка зможе відкрити свій перший ощадний рахунок чи купити ліки без комісії.

Чи це важливо для держави? Так. Чи це важливо для 12 млн людей? Так. Тому багато речей, про які ми сьогодні розмовляли, їх важко виміряти в грошах. Однак я погоджуюся, що їх треба вимірювати, але в повній картині.

Євген Дубогриз

Ми подискутували, зробили певні висновки, попосміхалися, але кожен залишився зі своєю думкою. Мені здається, ми один одного не почули.

Банки — це сектор, де рішення не мають прийматися на емоціях. Воно має прийматися професійною аудиторією, професійними регуляторами та аналітиками, можливо, навіть ворожими аналітиками. Ціна цього банкінгу — це витрати держави.

За час моєї роботи в НБУ Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатив за неплатоспроможні банки 89 млрд грн. На державні банки в той час було витрачено 36 млрд грн — це «Ощад» та «Ексім». Хотіли вони на 15 млрд більше. І «Приват» — 155 млрд грн.

Емоції і жарти — це класно, але коли рішення приймаються про банки, ризики — це не абстракції, це конкретні втрати. На це треба зважати, коли мова йде про банки, і керуватися більше не враженнями, а знаннями сектору та тверезою консервативною оцінкою майбутнього.