Переклад статті The New York Times: Чи стане Україна криптостолицею світу

Вчора в одному з найвпливовіших видань світу вийшла стаття про Україну. В ній можна знайти певні протиріччя і неточності, але цікава вона якраз поглядом іноземних журналістів на Україну, який суттєво відрізняється від погляду з середини.

«Український капітал» наводить переклад статті американського видання

Михайло Чобанян, засновник однієї із перших східноєвропейських криптобірж Kuna, вважає Україну ідеальним місцем для ведення бізнесу — потрібно тільки вміти орієнтуватися в корупційній системі. 

Наприклад, це дозволить не понести покарання за вбивство — головне мати достатньо грошей і зв’язків, каже підприємець The New York Times. Роками українці жили із можливістю робити все законне і незаконне, і тепер завдяки криптовалюті уряд хоче змусити всіх грати по-чесному. Закон для регулювання біткоїну був ухвалений парламентом у вересні цього року. Це — крок №1 в амбітній кампанії очолити тренд крипти в Україні та зробити їй ребрендинг.  

«Велика ідея: стати топ-юрисдикцією у світі для криптокомпаній», — каже Олександр Борняков, заступник міністра Міністерства цифрової трансформації, інституції віком у 2 роки, — «Ми віримо, що це нова економіка, це майбутнє і ми віримо: це щось, що зможе дати імпульс нашій економіці». 

Як Apple рекламує свої продукти, так Борняков промоутить ролики про цифрову Україну. Усе це, щоб передати меседж: Україна ідеальне місце для підприємців із низькими податками, мінімумом бюрократії та купою фахових інженерів. З цією ж метою із президентом Apple Тімом Куком зустрічався і президент Володимир Зеленський. Президент також бачився зі студентами у Стенфорді. 

Однак щодо крипти скептичні купа економістів та експертів із державної політики. Крипту обирають терористи, схематозники, шахраї та мафіозі. Це не заважає країнам змагатися за кращі умови регулювання — криптоінвесторам все одно ж потрібно перебазуватися у комфортнішу юрисдикцію. Україна тут не єдина: послаблюють крипторегулювання Польша, Литва, Естонія, Мальта, Мексика, Таїланд та В’єтнам. 

Але резон для України — не тільки у банальних нових робочих місцях та більших надходженнях від податків. Це надія на глобальне перезавантаження, яке допоможе подолати олігархічний вплив, забути шлейф міжнародних фінансових скандалів, хаос і слабкість з початку незалежності. Для цього хочуть також цифровізувати неповоротку фіскальну систему та навіть ввели онлайн-паспорти. 

Найголовніший парадокс ситуації у тому, що підприємці приймають усі недоліки цієї системи — навіть пишаються цим. Виходить, що влада хоче вивести з тіні тих самих менеджерів, яким комфортніше бути поза законом. Офіційно, британські та американські інвестори не хочуть в Україну через відсутність верховенства права. По факту, вони вихваляють в Україні усе, а уряд не бачить їх де-юре. 

«Правил немає», — Михайло Чобанян каже це із дивним відчуттям гордості громадянина, — «Ну, вони є, але їх можна порушити. Це ідеальний баланс між абсолютною анархією та можливостями». 

Прокинутися суперзіркою

Популярність крипти в Україні спровокована не лихоманкою, а браком варіантів для заощаджень. Інфляція знецінює гривню, фондового ринку немає, а закордонні біржі важкодоступні. Аби перевести хоч маленьку суму з однієї країни до іншої, потрібно пережити пекло бюрократії в банках. Українці — четверті користувачі криптовалюти у світі згідно Chainalysis. Обіг крипти у країні досягає 8 мільярдів доларів у рік, а щоденна транзакція — 150 млн доларів, що більше за обсяг обміну валюти на міжбанку. Для заощаджень залишається тільки нерухомість і крипта, попри її волатильність. 

Kuna зараз проводить транзакцій на 3 млн доларів щодня. Цього мало у порівнянні з гігантом Binance, але достатньо для списку найдорожчих компаній українського Forbes. Для такої популярності потрібні були роки. Відчуття від першої транзакції були такі, наче продав наркотики. Це було у березні 2014, коли Kuna складалася із трьох людей, веб-сайту, номера телефону та обмінного курсу. Перший покупець хотів купити біткоїнів на 100 доларів. Із засновником він зустрівся в центрі Києва: чоловік віддав готівку, а Чобанян передзвонив і попросив надіслати біткоїн. 

«Я отетерів, — згадує він, — Я думав, мене одразу арештують».

Не відразу. Поліція прийшла у 2015 і 5 годин проводила обшук у будинку, щоб «потрусити» бізнес. Вона конфіскувала телефони, комп’ютери і навіть вайфай-роутери. Там думали, що Михайло викупить частину свого обладнання — натомість через свого юриста він зробив пост про обшук. Наступного ранку Чобанян прокинувся суперзіркою. У нього було 5-6 виступів на ток-шоу, у тому числі на шоу із найбільшими рейтингами. 

Дрібна корупція (типу хабарі «даїшникам») зникла, а позиція в рейтингу сприйняття корупції Transparency International покращилася. Та українці і далі не дотримуються закону. Тут підробляють сертифікати вакцинації і нікого не хвилює, що мер Києва Віталій Кличко проживає над (ймовірно, що своїм) стрип-клубом «Ріо», який є відомим місцем для зустрічей з проститутками. На відміну від бізнесу, який був вимушений закритися під час пандемії, клуб працював і надалі. Чобанян під час екскурсії Києвом розповідає про нелегальні забудови і політиків-хабарників. 

Ці слабинки системи створюють трагедію для всієї країни, але це ідеальний шторм для Kuna. Уряд нічого не знає про розмір, виручку, структуру, або чисельність персоналу цієї компанії — жінка, яка приносить йому чай під час інтерв‘ю, називається «фізична особа-підприємець».

Завжди треба мати юристів

Україна та крипта можуть бути ідеальним поєднанням — фінансово-скандальна країна та репутаційно підозріла криптовалюта. Борняков, навпаки, наголошує на робочих місцях, економічному рості та втрачених можливостях, якщо не діяти зараз. 

«Тут тіньова економіка», — каже Борняков в інтерв’ю, — «якщо ми щось із цим не зробимо, буде ще більше і ми не знаємо, як це закінчиться».

Замість пост-радянської будівлі міністерства він працює в стильному офісі у Creative States, який відкрили як «5-зірковий готель» для компаній. Це частина переосмислення олдскульного держуправління — і для Мінцифри це тільки початок.

«Ми хочемо створити щось на кшталт цифрових посольств по всьому світу, де сидітимуть т.зв. цифрові амбасадори», — каже заступник міністра.

Мінцифри поставило собі за мету подвоїти внесок технологічних фірм у ВВП з 5% до 10%. 

Стівен Ханке, професор прикладної економіки в Університеті Джона Хопкінса і публічний критик біткоїну, прогнозує розгромне фіаско союзу України та біткоїна. Більшість досліджень, які потрапляли йому на очі, кажуть про те, що половина операцій біткоїну обслуговують незаконні операції. На його думку, цілитися на таку можливість — погана ідея для Києва. 

«В країні повсюдна корупція і навколо неї кишать кримінальні синдикати. Україна вабить темних ділків, а темні ділки люблять осідати у таких країнах, як Україна», — каже дослідник.

Борняков із цим не погоджується. Він хоче зберегти для іноземних криптоінвесторів в Україні такі ж гарантії, як для туристів у проблемному Єгипті. Там їх ніхто не чіпає, і це всі знають на підсвідомому рівні. 

Обшуки правоохоронців у Чобаняна довели: ти не можеш просто конфіскувати активи технокомпанії, як можна конфіскувати шахту чи електростанцію нечесним гравцям ринку. Це — виклик для Hacken, яка займається кібербезпекою у блокчейні. Її цінність — у групі білих хакерів, які працюють по всьому світу. 

Співзасновниця компанії Євгенія Брошеван стала лідером в індустрії, де панують чоловіки. Брошеван гадає, що дякувати за це потрібно її прабабусі-математику. Євгенії вона передала практичне мислення, яке точно потрібне в Україні. «У будь-якому випадку, завжди потрібні юристи», — каже Брошеван. 

Мені подобається корупція

The New York Times знайшла також іноземних криптоінвесторів у Києві. Хартей Соні (Hartej Sawhney) заснував криптоаудитора Zokyo, який перевіряє захист токенів та смарт-контрактів. Шаді Патерсон (Shadi Paterson) — британець, який керує компанією з пошуку кадрів для криптокомпаній. Обоє чоловіків живуть в Києві і впевнені, що вони у потрібному місці у потрібний час. 

Двоє підприємців описують Україну як утопію вражень за ціною в ¼ від манхетенських. На рейвах вдосталь кетаміну та екстазі. І ще побачення, коли ти відчуваєш себе наче героєм шоу «Холостяк», а жінки намагаються театрально тебе вразити. Але чоловіки не виражають захоплення Україною надто публічно. Мовляв, розкажеш її секрети усім — більше людей сюди переїдуть і стане більше конкурентів для благ. 

Вони цілком розуміють, що у нового закону про віртуальні активи є два боки. З одного, від легітимізації вони виграють у відносинах із владою. Із іншого, їм подобається керувати компаніями без хвилювань про регулювання та сплату податків. В Україні через невиконання закону совість сильно не гризе — це можна продавати іншим. 

«Мені подобається, що тут все корумповано, — каже містер Соні, — тут, ми можемо гратися у гру, в яку в Штатах може грати тільки елітний клас. Мені не потрібен лобіст. Якщо мені потрібно заплатити комусь на кордоні, я можу це зробити. Якщо мені потрібно заплатити політикам, я це зроблю».

Містеру Соні буде краще, якщо бізнес буде поза державними радарами. Позицію держави розуміє містер Патерсон, але у нього два вибори: заплатити відсоток «відмитих» коштів гангстерам, або заплатити їх же «іншим гангстерам» — владі. У такому випадку його криптозаощадження стануть цілком захищеним активом. 

Містер Патерсон скорочує браваду Міністерства цифрової трансформації в один меседж. 

«Я можу легалізувати усі свої кошти і мені жодна країна нічого не скаже? Я можу надіслати їх будь-куди? Чи купити на них будинок? Це скажена мрія для будь-кого у криптобізнесі», — каже Патерсон, немовби подумки описуючи мрію.